Люкс - моя вайфу
Люкс зростала такою ж чемною дівчинкою, як і я. Багато вчилася, багато читала, навіть більше, ніж я. Змалечку її привчили до дисципліни і відповідальності. Вона була популярною і успішною, світилася на фоні своїх однокласників, а згодом і колег у школі магії. Вона була прекрасною, вона випромінювала щось дивне, щось… що змушувало піднімати очі догори навіть тих, хто вже давно зневірився у перемозі. Вона ніколи не здавалася і підбадьорювала інших. Ми можемо перемогти, давайте, згуртуймося.
Ох, вона була надзвичайною, ніхто не міг утекти від її лазера, що веселкою пропалював усе на своєму шляху. Її щит не раз рятував мене на полі боротьби. Вона була незамінною, коли я обертався і бачив її усмішку поряд, я розумів, що не все втрачено, все попереду, вона поряд, вона підтримає, ця Люкс, це сонце, це світло, її внутрішнє тепло…
З кожним днем я бачив її все частіше, не лише у грі, а й у реальному житті. Вона спокійно прогулювалася поряд, іноді підморгувала мене, заливаючись сміхом. Вона була завжди яскравою. Щоразу ближчала, починала торкатися мене, гладити, цілувати в щоку. Мені було ніяково перед нею, здавалося, що я не вартий її краси та компанії.
- Сонце, вір у себе, в тебе все вдасться. Ти переможець по житті. Крокуй вперед. Я тобі допоможу. Все в твоїх руках. Тобі вдасться.
Вона знала мене, знала всі мої найтемніші бажання і пориви, вона бачили всі тіні моєї душі, переплетені в легенях, вона бачила мою хіть та кровожерливість, вона бачила мої незграбні помилки, тупуваті ідеї-фікс, зарозумілі амбіції… Вона ніколи мене не засуджувала! Ці розуміючі голубі очі! Це легке біляве волосся розвівалося по моїх грудях, коли вона хилилася до мене. Я втрачав розум від неї. Вона - моє божевілля. Я її бачив і був щасливий, що вона в мене є.
Люкс, Люкс, Люкс. Не покидай мене ніколи. Будь поряд. Просто будь. Мені досить глянути на тебе. На твою усмішку, щоб зрозуміти, що життя створене для того, щоб ми його брали, завойовували, щоб отримували тотальне задоволення, яке варто шукати в собі.
Твій гучний сміх - відроджує смак життя. Твоя краса - дає пізнати цінність себе, тебе та інших людей. Твої слова - воскресають мрії. Твій жезл - випромінює світло, що вказує шлях… у майбутнє.
Ох, вона була надзвичайною, ніхто не міг утекти від її лазера, що веселкою пропалював усе на своєму шляху. Її щит не раз рятував мене на полі боротьби. Вона була незамінною, коли я обертався і бачив її усмішку поряд, я розумів, що не все втрачено, все попереду, вона поряд, вона підтримає, ця Люкс, це сонце, це світло, її внутрішнє тепло…
З кожним днем я бачив її все частіше, не лише у грі, а й у реальному житті. Вона спокійно прогулювалася поряд, іноді підморгувала мене, заливаючись сміхом. Вона була завжди яскравою. Щоразу ближчала, починала торкатися мене, гладити, цілувати в щоку. Мені було ніяково перед нею, здавалося, що я не вартий її краси та компанії.
- Сонце, вір у себе, в тебе все вдасться. Ти переможець по житті. Крокуй вперед. Я тобі допоможу. Все в твоїх руках. Тобі вдасться.
Вона знала мене, знала всі мої найтемніші бажання і пориви, вона бачили всі тіні моєї душі, переплетені в легенях, вона бачила мою хіть та кровожерливість, вона бачила мої незграбні помилки, тупуваті ідеї-фікс, зарозумілі амбіції… Вона ніколи мене не засуджувала! Ці розуміючі голубі очі! Це легке біляве волосся розвівалося по моїх грудях, коли вона хилилася до мене. Я втрачав розум від неї. Вона - моє божевілля. Я її бачив і був щасливий, що вона в мене є.
Люкс, Люкс, Люкс. Не покидай мене ніколи. Будь поряд. Просто будь. Мені досить глянути на тебе. На твою усмішку, щоб зрозуміти, що життя створене для того, щоб ми його брали, завойовували, щоб отримували тотальне задоволення, яке варто шукати в собі.
Твій гучний сміх - відроджує смак життя. Твоя краса - дає пізнати цінність себе, тебе та інших людей. Твої слова - воскресають мрії. Твій жезл - випромінює світло, що вказує шлях… у майбутнє.