Бандерштат-2012
Вирішив їхати за день до нього, хоча за цілий рік вагався, чи поїду, чи ні, кидався від "точно поїду" до "а воно мені тре?".
Все ж, 3 числа дуже довго (бо вдома ще дещо треба було зробити) збираючись, вирушили. Перед тим зайшли до Колібріса, хотіли накупляти їжі, а вийшло, що купили лише хліб та воду (so hardcore), правда в Луцьку ще згодом докупили. Приїхали, купили білет і давай шукати двох інших хлопців з Рожищ, з якими мали таборуватися разом і номерів яких не мали. Зустрівши овер900 знайомих все ж зідзвонюємося через третіх людей і знаходимо тих хлопців. Ставимо мій фейлонамет
Ну і після цього було трішки нудно, сходили скупалися в стиру, взяли на шару морозиво (за вишиванки давали), пішли щось малювати на собі, ну а потім почалася сама музична частина і ми першими почали слем.
Час від часу бігаючи до водопою або відпочиваючи під різні Оторвальди ми провели під сценою ледве не увесь вечір, а вночі розвели вогнище і сиділи там ниючи про дівок обговорюючи важкі проблеми сучасної молоді, згадували епік кул сторі, смажили сосиски. Вночі, коли лягли спати, слухали, як сміються з нашої палатки. Але ми по-бруталу і не зважали на то!
Наступний день можна назвати ЕПІКФЕЙЛОВИМ. Спершу розвалив чужу сокиру. Було дуже ніяково і виставляв згущонку з тушонкою. Потім, після того, як ми сходили скупатися, якийсь гопнік зірвав другу білет-пов*язку, ми сиділи на лавці, я відразу схопився і почав знімати окуляри, пролунала фраза: "Ти шо мене їбашити встав?". Але його друг почав до нього: "Та не іспалняй", понижувати градус ситуації, а мені ще того не вистачило щоб почати його їбашити запалитися. Трохи соромно, але хз, чим закінчилося б, якби все ж... До всього ж, "патріотам України" не сподобалися мої брудні берци і почали щось заганяти ніби-то я лазив через канаву по алкоголь. Авжеш... трохи теж збісило, бо звинувачення були абсолютно безпідставними. Ну і дельтаплан (???), що розкидав листівки від Комсомола Волині, де Бандера та Шухевич були названі однодумцями та побратимами Гітлера. Так як я симпатизую всім трьом, то ніякого дупоболю в мене не було. Але листівки геть брєдорнаркоманськими були.
А це відео про те, як ми виходили з ситуації (за відсутності сокири)
Click to viewЗнову ж таки слем, Козак_Систем, Шабля, угар і мош. А вночі мене щось жостке таке за носа вкусило, цілу ніч ніс пік, а на ранок перестав (хіба що торкнутися). Що то було - хз.
День третій відзначився файною реконструкцією бою УПА і НКВД. Дуже цікаво було зроблено і гарно. Дим кільцями ходив, а вибухова хвиля змушувала спрацьовувати сигналізації довколишніх машин. Бачив, недалеко був будинок високий, то там люди виходили дивитися, що ж це таке робиться.
Далі ще був флешмоб, на якому ми виклали напис УПА, а я штурхав цих лолей *_*
І знову ж таки, ми, троє, першими починаємо слем під Фаренгейт, мошимося під 4хаверс, розганяємо недослем хлопчаків із мого ліцею під вроді Серцевий напад чи щось до того (по під Серцевий напад було кілька стін і три СТІН СМЕРТІ, коли я лежав на якомусь чуваку, а на мене й зверху падали, чотко було!), ну і Тінь Сонця, які, на жаль, не заграли "Пісню Чугайстра" і взагалі мало використовували етно-інструменти.
На ТНМК ми не лишалися і погнали додому, чекаючи цілу годину на маршрутівку (аж паніка почалася), а коли все ж дочекалися, то це був один з найщасливіших моментів вечора (адже не довелося шурувати на вокзал чи назад, й так були всі потомленими).
Слава Україні!