Сьогодні брав участь у Шевченківських читаннях, що відбувалися в бібліотеці нашого НАУ. Вивчив ще в неділю вірш, "Три літа", хоча все-одно збивався (найбільше). Однак, це більш тому, що дуже розхвилювався і навіть не психічно, бо в думках все ок, а фізично, бо мене тупо їбашило трусило. Вірш довгий. Щодо інтонації, то я навіть свої очікування перевершив.
Був там із сим пасаном
leon1788, він краще мене виступив у сенсі вираженості, однак теж збився (із чотирьох хлопців лишень один не збивався, однак читав рівно і неемоційно). Мудаки ми, кароч. Хоча нас другими нагородили коробкою печенюшок (в ілюстраціях). Його за цікаву інтерпретацію, а мене, бо я "хоч і розхвилювався, однак дуже гарний і файно усміхаюся". Фак єах.
от і все
Печенюхи - смачні вельми