Про подарунки
Ну.. якби не суть в тому, що скоро день Валентина. Ця тема була підійнята мною через дещо інші причини, але все ж 14 лютого я теж зачеплю.
Вчора мої однокімнатники захистили диплом, стали дипломованими спеціалістами, ну і суть - багато бухла, всі п*ють (окрім мене, звісно, я скоро 2 роки, як цілковито сухий). Доходило ледь не до бійок, куди й мені кортіло встряти, але на цьому всьому "пафосі жестів і низькості потягів" (ну ото тоді я й оце придумав), мені було подаровано ілюмінатор до Боінга-737 400. ІЛЛЛЛЛЛЮЮЮМІНАТОР! Це та фішка, що ніби вікно. І причому, незважаючи на те, що толку з неї небагато, але це, чорт, класна річ! Радості багацько... і з нічого...
Так от про подарунки. Мені завжди було ніяково їх отримувати. Здебільшого через те, що це якби для мене означало, що треба відповісти тим же, а часто (особливо у більш молодшому віці) змоги не було. А вигадати, що подарувати, дуже важко.
Все ж зараз я дещо сформулював своє відношення до такого соціального явища (говорю, як хіккі, втім дещо так і є), в багато чому це завдяки Антошці ЛаВею (автору "Біблії Сатани"). Ну суть його позиції така: подарунок - річ, яка дариться зі своєї волі і зі свого бажання, річ, яка не очікується, але і яка не має права бути винагородженою. Він існує тільки тому, що таке бажання дарувальника. І це в біса правильно. Ба більше, я додам, щоб запобігти якоїсь нечистоти, це має бути річ... не надто потрібна, але по своєму прекрасна. Книга, ілюмінатор, чорт.. ще щось таке.. щось пам*ятне. Малюнок - річ прекрасна! Люблю дарувати малюнки, особливо, якщо вони малюються спеціально для людини із відповідною їй цікавою тематикою (більшість з них так і є).
Це прекрасно...
Ну і 14 лютого.
В мого брата дн того дня (ні, його звати не Валік), і от одна спільна подруга запитує, що йому подарувати?
Так питання... вони, думаю, повинні бути відсутніми. Подарунок - жест доброї волі, а не замовлення чи щось у тому роді. І не треба думати, що потрібне/хочеться цій людині, варто насамперед, звернути увагу на те, що ти хочеш їй подарувати і це може виходити із власної твоєї, або синтезованої твоєї і цієї людини архетипічним світом символів, тобто речей, які зовні річ некорисна, однак по свої суті, або в значенні для тебе і/або цієї людини, мають величезну ціну. І так має бути.... Я рахую!
Ну все, дякую за увагу :3