Літературна дуель із Антоном Брендак. "У слів піднявся тиск". 2.
Лідер стояв на підвищені, за якогось роду катедрою. Відкритий пошляд та білі сліпучі зуби. Краватка оранжевого кольору, в честь минулих років та солідарсності із свободою, в честь символів, а не політичних сил. Він видно хвилювався, але поводився награно впевнено. Це було потрібно іншим, інші мають відчути перед собою щось сильне та величне. щось, що відрізнятиметься від них тим, що на це вони зможуть покластися. Коротка акуратна зачіска, русяве волосся, мужня статура.
Він обвів поглядом усіх людей і кивнув вдячністю у відповідь на чисельні оплески. Щиро усміхнувся. Люди замовчали і він почав гооворили.
Лідер знав, про що говорити, певно доклав значних зусиль, щоб вивчити минуле та мати змогу спрогнозувати майбутнє, на яке дати надію людям. Лідер певно не спав цілу ніч, зрідка пишучи щось на папері і часто закреслюючи написане, переглядаючи інтернет сторніки у пошуку синонімів та неперевершених фраз. Він здолав великий шлях, щоб стати лідером, і ось він тут, стоїть перед нами із блискотом в очах. Певен, що ця іскра зможе запалити вогонь мас і зробити із них стихію, стихію одночасного руйнування та будування, стихію переродження.
Я знаю цього лідера, знаю, як він кохався у словах. Знаю, скільки багато він прочитав і як тренував свій голос. В рот камінців не клав, із водоспадом не боровся, але все ж... Гоголь-моголь вранці, співи в душі, спрей для горла, ораторські виступи, ще з школи він був на сцені звичним, я не уявляв нашої шкільної сцени без нього у ролі ведучого. А тепер він тут. Йде до успіху. І я до біса за нього радий.
Він промовляв до народу, його м*який.. чи твердий... Важко сказати, який у нього голос. Впевнений, рішучий, але й ніжний та добрий водночас. Слова чіткі і душевні. Вони йдуть ехом крізь вуха людей, застигають у мозку, а потім вириваються із більшою силою. Вони находять місце в серці людей і набирають здатності керувати їхнім тілом, їхніми думками. Це були шалені і величні слова. Гарячі, з деякою долею пристрастної пропасниці. Від них трясло. Вони п*янили. Вони зливалися із масами. Маси ставали словами. А слова масами. І у них явно піднявся тиск.
Він обвів поглядом усіх людей і кивнув вдячністю у відповідь на чисельні оплески. Щиро усміхнувся. Люди замовчали і він почав гооворили.
Лідер знав, про що говорити, певно доклав значних зусиль, щоб вивчити минуле та мати змогу спрогнозувати майбутнє, на яке дати надію людям. Лідер певно не спав цілу ніч, зрідка пишучи щось на папері і часто закреслюючи написане, переглядаючи інтернет сторніки у пошуку синонімів та неперевершених фраз. Він здолав великий шлях, щоб стати лідером, і ось він тут, стоїть перед нами із блискотом в очах. Певен, що ця іскра зможе запалити вогонь мас і зробити із них стихію, стихію одночасного руйнування та будування, стихію переродження.
Я знаю цього лідера, знаю, як він кохався у словах. Знаю, скільки багато він прочитав і як тренував свій голос. В рот камінців не клав, із водоспадом не боровся, але все ж... Гоголь-моголь вранці, співи в душі, спрей для горла, ораторські виступи, ще з школи він був на сцені звичним, я не уявляв нашої шкільної сцени без нього у ролі ведучого. А тепер він тут. Йде до успіху. І я до біса за нього радий.
Він промовляв до народу, його м*який.. чи твердий... Важко сказати, який у нього голос. Впевнений, рішучий, але й ніжний та добрий водночас. Слова чіткі і душевні. Вони йдуть ехом крізь вуха людей, застигають у мозку, а потім вириваються із більшою силою. Вони находять місце в серці людей і набирають здатності керувати їхнім тілом, їхніми думками. Це були шалені і величні слова. Гарячі, з деякою долею пристрастної пропасниці. Від них трясло. Вони п*янили. Вони зливалися із масами. Маси ставали словами. А слова масами. І у них явно піднявся тиск.