що ж це я жодного разу

Mar 27, 2014 10:19

про "ковбасну еміграцію" не покаялась відмітила.

==================

дуже цікава риса заробітчанства - за чим-за чим, а за ковбасою їхати не було ніякої потреби.

якби мені їхати за ковбасою, то треба було б вертатися і не рушитися - такої кубаси, як в моїм селі робили, ніде на світі не було. Та й нема. Та й не буде.

==================

що неймовірно дивує, коли з ковбаси дєлают культ (с) (жупельний, але культ, ковбасні інтереси і проч.).
(ще у аб-покоя був колись гниленький такий пост про пиво - як символ Чехії, як символ маленької країни, піво себто протиставлялось великим інтересам великої країни. ну скурвлено воно, що візьмеш)

Так от - щоб були ті ковбасні інтереси, перше треба, щоб із"явилися ті сто сортів ковбас. Треба, щоб хтось ковбасу зро-бив, треба того піва наварити. і сто сортів ковбас - це не "московська" з варіацією "докторська", тільки загорнута в сто фантиків.
а якщо совок думає, що туди хімії напхали - то можна несовіцький хамон гризти - свиня pura y dura. (ні, це не лакшері, хамон є і в ціновій категорії "і злидням теж поласувати").

хорошої ковбаси, хорошого піва хотіти - це стидно, да, нас вчили.

А робити хорошу ковбасу та пиво - теж стидно?

жванецький, утім, найкраще на це відповів. Не по чину хотіти і "не время, не место" робити.

поток сознания, пирамида вмасле, це моє, бубубу

Previous post Next post
Up