про "ковбасну еміграцію" не покаялась відмітила.
==================
дуже цікава риса заробітчанства - за чим-за чим, а за ковбасою їхати не було ніякої потреби.
якби мені їхати за ковбасою, то треба було б вертатися і не рушитися - такої кубаси, як в моїм селі робили, ніде на світі не було. Та й нема. Та й не буде.
==================
що неймовірно дивує, коли з ковбаси дєлают культ (с) (жупельний, але культ, ковбасні інтереси і проч.).
(ще у аб-покоя був колись гниленький такий пост про пиво - як символ Чехії, як символ маленької країни, піво себто протиставлялось великим інтересам великої країни. ну скурвлено воно, що візьмеш)
Так от - щоб були ті ковбасні інтереси, перше треба, щоб із"явилися ті сто сортів ковбас. Треба, щоб хтось ковбасу зро-бив, треба того піва наварити. і сто сортів ковбас - це не "московська" з варіацією "докторська", тільки загорнута в сто фантиків.
а якщо совок думає, що туди хімії напхали - то можна несовіцький хамон гризти - свиня pura y dura. (ні, це не лакшері, хамон є і в ціновій категорії "і злидням теж поласувати").
хорошої ковбаси, хорошого піва хотіти - це стидно, да, нас вчили.
А робити хорошу ковбасу та пиво - теж стидно?
жванецький, утім, найкраще на це відповів. Не по чину хотіти і "не время, не место" робити.