12 февраля 2015 Верховна Рада приняла закон Николая Азарова.
Вот скан с официального сайта Верховной Рады
У общественности, пункт "14_1) встановлювати для фізичних і юридичних осіб квартирну повинність з розквартирування особового складу органів і підрозділів цивільного захисту, а також евакуйованого населення” - вызвал большой резонанс.
Текст который был к второму чтению, и был принят как Закон (нижний ряд скана):
Закон України
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Кримінальний кодекс України доповнити статтею 336_1 такого змісту:
“Стаття 336_1. Ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації
Ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період (крім відбудовного періоду) чи у разі проведення цільової мобілізації - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років”.
2. У Законі України “Про правовий режим надзвичайного стану” :
1) у частині другій статті 17 слова “стихійного лиха чи катастроф” замінити словами “особливо тяжких надзвичайних ситуацій”;
2) у частині першій статті 20 слова “військ Цивільної оборони” виключити.
3. Частину першу статті 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” доповнити пунктом 141 такого змісту:
“14_1) встановлювати для фізичних і юридичних осіб квартирну повинність з розквартирування особового складу органів і підрозділів цивільного захисту, а також евакуйованого населення”.
4. Статтю 3 Закону України “Про оборону України” після абзацу сьомого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
“забезпечення на особливий період Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту підготовленими кадрами, рятувальною та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами;
забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту в особливий період”.
У зв’язку з цим абзаци восьмий - сімнадцятий вважати відповідно абзацами десятим - дев’ятнадцятим.
5. У Законі України “Про основи національної безпеки України” :
1) статтю 4 після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“органи і підрозділи цивільного захисту”.
У зв’язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом тринадцятим;
2) у статті 7:
в абзаці тридцять п’ятому слова “загострення проблеми підтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України” виключити;
після абзацу шістдесятого доповнити шістьма новими абзацами такого змісту:
“у сфері цивільного захисту:
невідповідність сучасним викликам стану єдиної державної системи цивільного захисту, сил цивільного захисту, їх технічного оснащення;
значне антропогенне і техногенне перевантаження території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
погіршення технічного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на річці Дніпро;
непідтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України;
небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму”.
У зв’язку з цим абзаци шістдесят перший - сімдесят сьомий вважати відповідно абзацами шістдесят сьомим - вісімдесят третім;
абзаци шістдесят восьмий, сімдесят другий та сімдесят п’ятий виключити;
3) частину другу статті 8 після абзацу сорок восьмого доповнити чотирма новими абзацами такого змісту:
“у сфері цивільного захисту:
забезпечення ефективного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, оснащення сучасними видами техніки сил цивільного захисту;
вжиття організаційних, економічних, інженерно-технічних та інших заходів для зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій до прийнятних рівнів;
підвищення рівнів екологічної, ядерної та радіаційної безпеки до норм і стандартів у відповідній сфері, в тому числі перетворення об’єкта “Укриття” Чорнобильської АЕС на екологічно безпечну систему”.
У зв’язку з цим абзаци сорок дев’ятий - шістдесят дев’ятий вважати відповідно абзацами п’ятдесят третім - сімдесят третім;
4) у статті 9:
після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“органи і підрозділи цивільного захисту здійснюють заходи щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період”.
У зв’язку з цим абзаци десятий - тринадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим - чотирнадцятим;
в абзаці одинадцятому слова “забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів” виключити.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України
ВИСНОВОК Головного науково-експертного управління на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (від 2011 року, тому що Головне юридичне управління, дало стисло, що все добре)
Щодо змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України
Законопроектом запропоновано доповнити Кримінальний кодекс України (далі - КК України) новою статтею 336-1, якою встановлюється відповідальність за ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період, в умовах надзвичайного стану та у разі проведення цільової мобілізації.
При цьому повноваження щодо провадження досудового розслідування у справах про такі злочини покладаються на слідчих прокуратури (частина перша статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Аналіз запропонованих проектом положень щодо криміналізації вказаних вище діянь дозволяє дійти висновку про таке.
Відповідно до приписів законопроекту особовий склад органів та підрозділів цивільного захисту знімається з військового обліку військовозобов’язаних (зміни до статті 42 Закону України "Про правові засади цивільного захисту"). Тим самим унеможливлюється притягнення зазначеної категорії осіб до кримінальної відповідальності за ухилення від призову за мобілізацією (стаття 336 КК України).
Отже, на наш погляд, пропозиція законопроекту щодо встановлення кримінальної відповідальності за ухилення цих осіб від проходження служби в умовах надзвичайного та воєнного стану є слушною. Проте опис ознак об’єктивної сторони пропонованого законопроектом злочину викликає зауваження та пропозиції.
Йдеться, зокрема, про таке:
1) Виглядає зайвим виділення у диспозиції зазначеної статті окремої згадки про осіб, що проходять службу цивільного захисту згідно з контрактом про проходження такої служби в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації. Статтею уже передбачено відповідальність за ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період та в умовах надзвичайного стану, а цільова мобілізація може проводитись лише в умовах надзвичайного стану (це випливає, зокрема, із запропонованих у законопроекті змін до частини четвертої статті 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Тому наведене вище формулювання охоплює усіх осіб, які зобов’язані до проходження служби цивільного захисту незалежно від того, що саме є підставою для такого обов’язку. Відтак окрема згадка у тексті статті про “ухилення від проходження служби цивільного захисту згідно з контрактом про проходження такої служби в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації” є зайвою, заплутує законодавче формулювання, а тому її доцільно вилучити.
2) Навряд чи можна визнати доцільним використання у пропонованій статті 336-1 КК України поняття "особливий період", який охоплює час мобілізації, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (див. абзац одинадцятий статті 1 Закону України "Про оборону України", абзац п’ятий статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). Адже "частково відбудовний період після закінчення воєнних дій" фактично є мирним часом, при цьому його можлива тривалість є невизначеною. З огляду на це стаття фактично передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від несення служби в умовах, які уже не є ні воєнним, ні надзвичайним станом, що на наш погляд є надмірним, оскільки ухилення від несення служби у мирний час зазвичай є дисциплінарним правопорушенням і не повинно визнаватись злочином. Отже поняття “особливий період”, вжите у тексті проекту, також вимагає уточнення.
3) Викладені вище зауваження свідчать про необхідність істотного доопрацювання диспозиції даної статті.
Щодо змін до Закону України "Про правовий режим воєнного стану"
На наш погляд, положення щодо розквартирування особового складу органів і підрозділів цивільного захисту, а також евакуйованого населення можна було б включити у пункт 14 частини першої статті 15, а не виділяти в окремий пункт, запроваджуючи при цьому окрім військово-квартирної повинності, додатково ще і квартирну повинність.
Щодо змін до Закону України "Про основи національної безпеки України"
1. Запропоновані зміни і доповнення до статті 7 цього Закону містять вузькоспеціалізовані терміни (наприклад, "антропологічне і техногенне перевантаження території України"), зміст яких доцільно було б розтлумачити або викласти у більш доступній формі, адже вказаний Закон призначений не лише для фахівців та спеціалістів у відповідній сфері, а й для значно більш широкого кола адресатів.
2. На наш погляд, доповнення до статті 8 цього Закону, що пропонуються законопроектом, потребують редакційного та змістовного удосконалення. Зокрема, такий запропонований ним напрям державної політики з питань національної безпеки, як "підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, зокрема перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему" слід було б конкретизувати. Насамперед, доцільно уточнити, що у даному випадку йдеться про об’єкт "Укриття" Чорнобильської АЕС.
Крім того, у пропонованій нормі необхідно визначити рівень екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, оскільки, виходячи зі змісту законопроекту, підвищення вказаного рівня перетворюється на нескінчений процес без мети досягнення конкретних результатів.
Щодо змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту"
1. Змінами до статті 9 вказаного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту позбавляється повноважень щодо визначення порядку використання захисних споруд у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб.
Не заперечуючи проти вказаних змін, пропонуємо одночасно вказати, що порядок використання вказаних споруд визначається Кабінетом Міністрів України, що повною мірою узгоджується зі змінами, запропонованими законопроектом у новій статті 27-1.
2. Законопроектом пропонується комплектування органів і підрозділів служби цивільного захисту в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації виключно особами, що уклали контракти про проходження такої служби у вказаний період (див. зміни до статті 42 Закону). Однак, у вказаній нормі, на наш погляд, варто було б законодавчо конкретизувати також: коло осіб, з якими має укладатись такий контракт; критерії їх відбору; порядок, сторони і терміни укладання контракту, його правові наслідки.
Щодо змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"
Запропоновані законопроектом доповнення статті 34 цього Закону "Персонально-якісний, персонально-первинний та персональний облік призовників і військовозобов'язаних" щодо персонально-якісного обліку осіб, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, а також тих, що уклали контракти про проходження такої служби в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації, виходять за межі предмету правового регулювання цієї статті та суперечать одній із основних ідей законопроекту - позбавити вищевказаних осіб статусу військовозобов’язаних.
Щодо змін до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”
Запропоновані проектом зміни до статті 4 цього Закону до певної міри заповнюють прогалини, пов’язані з наявністю у законі такого поняття, як “цільова мобілізація”. Тим не менш деякі питання, пов’язані з можливістю такої мобілізації, так і залишились неврегульованими. Зокрема, у проекті йдеться про те, що мобілізація може стосуватись “підприємств, установ і організацій”.
У той же час у новій статті 15-1 та інших запропонованих змінах йдеться про виклик в разі оголошення такої мобілізації лише тих громадян, “які уклали контракти про проходження служби цивільного захисту в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації”. У зв’язку з цим виникає запитання: яким чином можна “мобілізувати” підприємства, установи чи організації не мобілізуючи при цьому осіб, які у них працюють?
Очевидно, для відповіді на це питання закон має розкрити суть “мобілізації” юридичних осіб, зокрема, визначити, які додаткові обов’язки виникають у них в разі “мобілізації”, яким чином змінюється режим їх функціонування, правила роботи їх персоналу тощо.
Ще однією прогалиною, яка не заповнена запропонованими змінами, є питання про тривалість “цільової мобілізації”, строки та порядок “демобілізації” тих, хто був прийнятий на службу у зв’язку з її оголошенням.