Океан
Останнім часом я себе почуваю як маленький кораблик який вийшов з якогось спокійного теплого моря в великий безкрайній океан... І на душі якось страшно трохи, хоча ніби все те ж саме, але маштаби всетаки не ті... І здається ніби були вже бурі і шторми, які попри все вдалось пережити і набратись досвіду з них, але коли розумієш, що в цьому океані бурі в рази сильніші, а інші кораблі які зустрічаються на шляху в рази агресивніші, хитріші і цинічніші, починаєш розуміти, що тепер на кону стоїть більше ніж будь коли до цього...
Вже нема такого коли можна просто все кинути, причалити до якогось спокійного берега і відпочивати роздумуючи над сутністю всесвіту... Потрібно постійно бути в русі, рухатись вперед, набирати швидкість, бо інакше цей огромний океан затягне тебе в свої глибини... Більше нема затишних бухт та заток в яких можна сховатись, є тільки безкрайні простори в яких потрібно вміти приймати рішення, боротись, падати, визнавати помилки, вставати і плисти далі...
Мабуть ось він час коли остаточно закінчилось дитинство....