Єгипет для мене завше був чимось більшим ніж бюджетний курорт для отдихающіх граждан з постсовкових країн.
Мені пощастило, що під час першого візиту я бачила зовсім інші речі поміж отих стандартних наборів, що складалися з сімейок з орущими дітьми, щоденних конкурсів на мінімальніший купальник, п"яних москалів, "слюшай дрюк захаді сматрі в мой магазін" і змагань хто більше вип"є алкоголю в ол-інклюзів...
А ота їх революція видусила з мене скупу сльозу спогадів за нашу помаранчеву.
То повішу собі тут пару знимок, шоб не кануло в лету і порохом часу не припало/пропало безвісти те,
як в них там було:
поки цей чоловік спав на вулиці, товариші, котрі розносили безкоштовну їжу, поклали коло нього шоколадку
напис на одному з плакатів: "крісло президента має робити Tefal, щоб до нього нічого не прилипало"
місце, де можна було зарядити телефона
стихійний медпункт
і знимка, шо розчулила мене найбільше: християни, тримаючись за руки, захищають мусульман від нападів під час молитви
з чого явно видно, шо Божечко один, а то ми різні:)
їду в квітні туди знов, щоб перебити післясмак попереднього невдалого візиту і привітати їх з перемогою
знимки взяла тут