Perehinsko listopadowe (польськ.)
29-го жовтня, під час суботньо-недільних вакацій у Перегінську, ходив за село збирати шипшину. Прийшовши на місце, пожалів, що не взяв фотоапарат. Кольори пізньої осені змінили облік навколишніх гір з зеленого на барвистий. Попробував познімати телефоном, хоча принципово не визнаю якісними фотографії, зроблені цим “девайсом”. Але, як кажуть, на безриб’ї і рак риба. Однак, уже через тиждень, коли я знову побував у цих місцях (також за шипшиною), зі мною уже був випробуваний багатьма подорожами Сanon-A520. І хоча від холоду підсаджені акумулятори часто виключали фотоапарат, і трансфокатором майже не користувався, мені вдалося зробити декілька знімків непоганої якості. Мої товариші, котрі не раз бували в цих місцях, безумовно впізнають околиці Перегінська, а для всіх інших я розміщу невеличкі коментарі.
Гора Сергів (на польських картах - Serhov).
Її видно, практично, з будь якої точки села. Відома тим, що на початку 15 століття тут функціонував монастир, котрому належали всі навколишні землі. Цитую енциколедію - “В середині XIV ст. Перегінське було загарбане Польським королівством. В 1400 році князь Федір Ольгердович заснував на горі Сергій монастир, якому передав Перегінське з навколишніми землями. … Закріпившись як власник села, монастир поступово закріпачував селян. … Селяни перебували в цілковитій залежності від монастиря. Формально кожен кріпак зберігав право переходу, але фактично він без дозволу монастиря не міг залишити село.”. Тут виходить маленька нестиковка у назві гори, але, я все-таки, схильний більше довіряти автентичним польським мапам. Тепер від монастиря залишились тільки кам’яні розсипи в лісових зарослях і пам’ятний хрест на поляні поряд. В тих місцях малими дітьми ми з товаришами колись шукали скарби, згодом ходили варити на ватрі картоплю і пити дешеве вино, а вже дорослими жарити шашлики. Одним словом, місце дуууже популярне.
Фото, зроблене телефоном, але на тиждень раніше і вище.
Тут гора Сергів барвистого кольору (на російській мові точне визначення - “пестренькая”).
Гора поряд, Місцева назва - "Хащі".
І ще декілька фото цієї місцевості, зроблені різними “девайсами” (маються на увазі фотоапарат і телефон.
Літом в цій місцині теж красиво, але осінь, звичайно, добавила кольорів.
\
Цим грибам морози не страшні. Хто читав Віктора Пелєвіна, просимо до нас на легеньку галюциногенну вечерю (жартую).
Фото в сторону села Ріпне.
А тут уже вид в сторону Перегінська.
Шишки на смереці.
Осінню світловий день короткий. Пора повертатись до хати. З долини починає насуватися густий мокрий туман, котрий цілими днями висить над Івано-Франківськом.
Останній погляд назад.
Через кілька місяців, якщо випаде глибокий сніг постараюсь зробити ще фото і викласти для порівняння, а поки-що все.
The end.