Oct 29, 2010 04:37
"Дебандеризация - насущная потребность европейского пути Украины"
Або, як у Києві проходив антиукраінський "шабаш" злигання украінофобів з русофілами...
Вчора об 11.00 мав необережнісь, випадково, опинитися на, так званій "дискусіі експертів" на тему: "Дебандеризация - насущная потребность европейского пути Украины" организованою украінською філією російського Інституту краін СНД. Ви, навіть, не уявляєте, яких тортур зазнали моі вуха, після того, як понад дві години змушений був вислуховувати абсурдні та маразматичні виступи 15-20 учасників украінофобського шабашу украіноненависників. Спершу, лайливими та брутальними висловлюваннями зганьбили пам'ять Героя Украіни - Степана Бандери. Після цього, взялися "обмивати кістки" воінам УПА, при цьому, синонімічний ряд "компліментів" набував дедалі метафористичнішого забарвлення. А, що? Коли ще випаде така нагода виплеснути "наболіле" на зовні, та ще й в колі таких ж навіжених фанатиків-однодумців. Далі, "конструктивно" обговорили проблеми украінського націоналізму. Це вже був пік цинізму та зневаги. Украінський Націоналізм, без будь-якоі логіки та здорового глузду, перевели в ранг нацизму, та брутальними епітетами фактично змішали з лайном. Далі було запропоновано позбавити Бандеру, як гітлерівського есесівця, статусу Героя Украіни. Проте, такий статус, майже одноголосно, вирішили надати новоспеченому "герою" - Табачнику. Це вже були явні ознаки перевтоми, які супроводжувалися симптомами "шизофреніі, хоч і вялопротікаючоі, однак - прогресуючоі". Весь процес паплюження історіі Украіни та борців за іі волю, звісно озвучувався виключно російською мовою. Моє обурення сягнуло апогею після того, як один із організаторів цієі клоунади, вже не просто в зневажливій формі, а з іронічною помішкою на устах та нотками сарказму в голосі, явно з ненавистю до всього украінського, особливо цинічно та єхидно, одинадцять разів повторив: "Нєзалєжнасть украіни". Він робив на це акцент, так, щоб було всім зрозуміло, що це не безграмотність, а навмисне спотворення, обгрунтовуючи безглуздість Незалежності та суверенітету Украіни. Саме прикре те, що всі учасники цього антиукраінського збіговиська запроданців та феесбешних посіпак, його підтримували в цьому, взаємним кепкуванням та насмішками. От тоді, я вже був не в силах стримати своі емоціі. Ледь стримуючись, щоб не накинутись на першого, хто попаде під руку, я, як з кулемета, беззупинно, на підвищених тонах, фактично криком, буквально за лічені хвилини, озвучив все, що мені наболіло на серці та в душі. Моя людська гідність, моі націоналістичні погляди, моральні переконання, любов до рідноі мови та біль душі за Батьківщину, під шаленим шквалом брутальноі лайки, образливого та зверхнього ставлення до всього, що для мене є святим, цинічного приниження та зневаги, породили в моєму серці гнів та прагнення відплати. При всій моій емоційній стриманості та толерантності, я, все ж таки, піддався на спокусу. Адже такі висловлювання, таке відношення та ставлення до всього украінського, спровокувало б будь-якого, патріотично налаштованого украінця на хід у відповідь. Ось і я, відчуваючи, як в моіх жилах закипає козацька кров, мов пробуджений вибухом, відданий своій землі Везувій, виплеснув із свого жерла пекельну лаву гніву на Помпеі, алегорією до яких є саме ці, кривдники-сепаратисти з украіноненавистними амбіціями. Ось так, незважаючи на наявність у доповідачів звукопідсилювальноі апаратури та небажання надати мені слово, був вимушений самотужки, своім голосом, підсиленим тільки вірою та ідеєю, переконувати супостатів у хибності іх поглядів та ганебності намірів. Сказати, що я іх переконав,- звісно, що це безглуздо. А, ось в тому, що, завдяки мені та ще двом колегам - щирим украінцям, вони змогли закінчити свій ритуал єднання украінофобів та русофілів, в цьому я не впевнений.
Бандера ОУН УПА Комуністи Русофіли Украі