залишу тут. хай буде
розповідала другові про один особливий концерт і получився ну дуже особливий опис.
ітак, нік. це був найкращий концерт у моєму житті. зрештою, це був не зовсім концерт, це швидше театралізована постановка, шаманський обряд, сексуальний акт нарешті. це все в одному. це катарсис, як одночасно ми назвали з одним чоловіком.
почнемо з того, що я знайшла шикарнючі шишки і максимально поринала у світ джа, практично неперервно - і багато концртів видавались кращими, аніж були насправді, та і люди, і все навколо. небо було чистим, а хмари пухнастими.
і ось, стоячи у другому ряду першої фан-зони я чекала. я чекала хорошого виступу, але аж ніяк не того, що отримала. я вже відчувала, як приходжу назад у реальність і задумувалась про новий похід, як заграли перші акорди і вийшов він
він завжди здавався мені смішним й недолугим. таким непропорційним і візуально непривабливим. його голос - прекрасний, низький, чаруючий, але відсутність слуху... і він, мабуть, єдиний, кому ця відсутність слуху лиш на руку.
отож він заспівав, чи заговорив, чи зашпотів, я не памятаю, але вж з перших нот і з перших слів він полонив, він просто взяв і не відпускав до кінця. я навіть на годинник не дивилась.
я могла лиш дивитись і слухати, і дивитись було не менш приємно, ніж слухати. все було виконано досконало: від одягу, до репертуару. кожен член групи ідеально виконував свою роль. вони разом - прекрасно відлагоджений механізм, що дарує задоволення
він виконував досить дивні рухи насправді і подекуди навіть комічні, але вони так ідеально вписувались у цю театрально-музичну постановку, що ними можна було лиш захоплюватись. іноді, коли отримуєш задоволення, хочеться закрити очі, щоб краще на цьому задоволенні сконцентруватись, але тут не хотілось. тут не хотілось упускати анінайменшої деталі, хотілось все побачити і почути, все зафіксувати, щоб у майбутньому відтворювати до дрожі у колінках і мурах по тілу
за ним спостерігалось із захопленням, він незважаючи на вік і на непривабливість, показував живість духу і молодість душі, чудово маніпулював реакцією аудиторії. він отримував від нас те, чого хотів. це був справжній акт поклоніння.
музика і тексти доповнювали один одного, не було лишнього й непотрібного. ці тексти, я раніше не помічала, скільки там звернень до демонічного і скільки в музиці трагічних нот.
а скрипаль із його групи був прекрасним. він скручувався і скрячувався абсолютно неприродньо. його рухи були дивні й нестандартні і це підтверджувало мою теорію про демонічність усієї цієї затії
на останній ноті я просто застигла на місці і не хотіла говорити. і я не була розчарована закінченням. я не хотіла продовження. всього було достатньо. це був досконалий ментальний акт єднання між виконавцем і слухачем.
це все
ітак, нік. це був найкращий концерт у моєму житті. зрештою, це був не зовсім концерт, це швидше театралізована постановка, шаманський обряд, сексуальний акт нарешті. це все в одному. це катарсис, як одночасно ми назвали з одним чоловіком.
почнемо з того, що я знайшла шикарнючі шишки і максимально поринала у світ джа, практично неперервно - і багато концртів видавались кращими, аніж були насправді, та і люди, і все навколо. небо було чистим, а хмари пухнастими.
і ось, стоячи у другому ряду першої фан-зони я чекала. я чекала хорошого виступу, але аж ніяк не того, що отримала. я вже відчувала, як приходжу назад у реальність і задумувалась про новий похід, як заграли перші акорди і вийшов він
він завжди здавався мені смішним й недолугим. таким непропорційним і візуально непривабливим. його голос - прекрасний, низький, чаруючий, але відсутність слуху... і він, мабуть, єдиний, кому ця відсутність слуху лиш на руку.
отож він заспівав, чи заговорив, чи зашпотів, я не памятаю, але вж з перших нот і з перших слів він полонив, він просто взяв і не відпускав до кінця. я навіть на годинник не дивилась.
я могла лиш дивитись і слухати, і дивитись було не менш приємно, ніж слухати. все було виконано досконало: від одягу, до репертуару. кожен член групи ідеально виконував свою роль. вони разом - прекрасно відлагоджений механізм, що дарує задоволення
він виконував досить дивні рухи насправді і подекуди навіть комічні, але вони так ідеально вписувались у цю театрально-музичну постановку, що ними можна було лиш захоплюватись. іноді, коли отримуєш задоволення, хочеться закрити очі, щоб краще на цьому задоволенні сконцентруватись, але тут не хотілось. тут не хотілось упускати анінайменшої деталі, хотілось все побачити і почути, все зафіксувати, щоб у майбутньому відтворювати до дрожі у колінках і мурах по тілу
за ним спостерігалось із захопленням, він незважаючи на вік і на непривабливість, показував живість духу і молодість душі, чудово маніпулював реакцією аудиторії. він отримував від нас те, чого хотів. це був справжній акт поклоніння.
музика і тексти доповнювали один одного, не було лишнього й непотрібного. ці тексти, я раніше не помічала, скільки там звернень до демонічного і скільки в музиці трагічних нот.
а скрипаль із його групи був прекрасним. він скручувався і скрячувався абсолютно неприродньо. його рухи були дивні й нестандартні і це підтверджувало мою теорію про демонічність усієї цієї затії
на останній ноті я просто застигла на місці і не хотіла говорити. і я не була розчарована закінченням. я не хотіла продовження. всього було достатньо. це був досконалий ментальний акт єднання між виконавцем і слухачем.
це все