Олена Бондаренко до вчорашнього дня вважалася адекватним депутатом від Партії регіонів. Як колишній журналіст, вона нібито розуміла цінність простору свободи для журналіста, захищала "цехові" правила, легко йшла на контакт, а її робочий мобільний мав чи має бодай не кожен редактор чи журналіст серйозного видання.
Бондаренко
підняла тему, якою наприкінці 90-их лякав суспільство Кучма - происки Запада в разложении молодой украинской демократии. У випадку Бондаренко - попри усю свою жіночність, та з якимось озвірінням пройшлася по журналістам, міжнародним фондам, навчальним програмам (під цю категорію підпадає й MediaNext - ВМ). Хтось вже розцінив це як оголошення війни журналістам.
Бондаренко: "обучать журналистов за чужие деньги равносильно взращиванию иностранной армии в собственном государстве".
У такому разі, ми раді, що MediaNext успішно докладає зусилля щодо вирощування армії журналістів. Армії не Вашої, партійно-регіональної, слухняної і сірої, а "армії" журналістів набагато вільніших і з адекватним відчуттям реальності.
Мустафа Найєм
найкраще відповів Бондаренко від журналістів.
Не дивно, що інтерв'ю Бондаренко з'явилося у маловідомій газеті "Кіевскій телеграфъ", яка наприкинці 90-их, початку 2000-их запам'яталася як ніяк не високими стандартами журналістики.