Кілька спостережень з учорашнього PRcafe - зустрічі піарщиків
У кінотеатрі "Київ" найменша глядацька зала називається "Сінематика". Розрахована на 40-50 глядачів, ця зала приваблює не усіх. Тут демонструються переважно артхаузні фільми, а публіка - з числа вимогливих глядачів, які прагнуть уникнути масової голівудської істерії.
У доволі немасовому місці - кав'ярні Худграф (саме тут була вечірка MediaCamp Kyiv 2009) раз на місяць проводиться PR-cafe - зустрічі людей зі сфери української PR-індустрії. І хоча люди, які гордо несуть на своїх корпоративних знаменах дві букви "PR", іноді нагадують другокурсниць невідомих київських вузів з чорними лакованами сумками в лейблах "DG" (Dolce&Gabbana), організатор події - Володимир Дегтяров вміє провести такі події "по-домашньому", без Голівуду, надихаючи учасників ховати свої знамена подалі в куток.
Тема учорашньої зустрічі була цікава й мені - "Взаємодія журналістів і піарщиків". Інтерес до події проявили переважно піарщики, яких була абсолютна більшість. Маючи на меті зустрітися з медіанекстерами, 24годинщиками і доробити в кав'ярні кілька робочих завдань за wi-fi, приємною несподіванкою було зустріти двох однокурсників з Могилянки, які обрали професією PR.
Оскільки був з ноутбуком, а писати сучасникам нанотехнологій на папері стає дедалі важче:), мав нагоду модерувати одну з груп. Відповідно, ділюся найцікавішими тезами, які озвучили учасники цієї групи:
- у випадках, коли журналістам доводиться писати матеріали з подачі PR-cлужби (джинса?), вони втрачають творчу складову своєї професії і роблять це механічно;
- найчастіше журналісти отримують на свої мейли десятки непотрібних прес-релізів від PR-компаній, які не розрізняють свої цільові аудиторії;
- найважливіше у комунікації "журналіст-піарщик" - перший контакт, і якщо він втрачений (замість персоналізованого підходу - стандартний прес-реліз), фідбека від журналіста, як правило, не буде;
- піарщики обмежені у поширенні інформації про свого клієнта. Якщо журналіст зацікавлений дізнатися більше (цифри, деталі), аніж йому запропонував піарщик, останній, як правило, має внутрішні інструкції не випускати подробиці ззовні;
- усе більше уваги до створення social media прес-релізів і пошуку нових форматів у роботі з журналістами;
- на етапі планування виробляення свого продукту виробник повинен закладати в нього "історії" та "сировину" для майбутнього PR;
- журналісти використовують лише частину інформації, надану піарщиком, їх, як правило, не цікавить аналітика
Які ваші спостереження щодо взаємоції між сферами журналістики і піару? Поділіться, pls
+ приємно було бачити Олену Дуб, Ірину Маркову, Сергія Гіпша (#medianext_ua, #24godyny) Аню Юрченко, Артура Оруджалієва (#mckyiv09), Оксану Гошву (#prpodcast), Павла Башмакова (#mediabarcamp)
У доволі немасовому місці - кав'ярні Худграф (саме тут була вечірка MediaCamp Kyiv 2009) раз на місяць проводиться PR-cafe - зустрічі людей зі сфери української PR-індустрії. І хоча люди, які гордо несуть на своїх корпоративних знаменах дві букви "PR", іноді нагадують другокурсниць невідомих київських вузів з чорними лакованами сумками в лейблах "DG" (Dolce&Gabbana), організатор події - Володимир Дегтяров вміє провести такі події "по-домашньому", без Голівуду, надихаючи учасників ховати свої знамена подалі в куток.
Тема учорашньої зустрічі була цікава й мені - "Взаємодія журналістів і піарщиків". Інтерес до події проявили переважно піарщики, яких була абсолютна більшість. Маючи на меті зустрітися з медіанекстерами, 24годинщиками і доробити в кав'ярні кілька робочих завдань за wi-fi, приємною несподіванкою було зустріти двох однокурсників з Могилянки, які обрали професією PR.
Оскільки був з ноутбуком, а писати сучасникам нанотехнологій на папері стає дедалі важче:), мав нагоду модерувати одну з груп. Відповідно, ділюся найцікавішими тезами, які озвучили учасники цієї групи:
- у випадках, коли журналістам доводиться писати матеріали з подачі PR-cлужби (джинса?), вони втрачають творчу складову своєї професії і роблять це механічно;
- найчастіше журналісти отримують на свої мейли десятки непотрібних прес-релізів від PR-компаній, які не розрізняють свої цільові аудиторії;
- найважливіше у комунікації "журналіст-піарщик" - перший контакт, і якщо він втрачений (замість персоналізованого підходу - стандартний прес-реліз), фідбека від журналіста, як правило, не буде;
- піарщики обмежені у поширенні інформації про свого клієнта. Якщо журналіст зацікавлений дізнатися більше (цифри, деталі), аніж йому запропонував піарщик, останній, як правило, має внутрішні інструкції не випускати подробиці ззовні;
- усе більше уваги до створення social media прес-релізів і пошуку нових форматів у роботі з журналістами;
- на етапі планування виробляення свого продукту виробник повинен закладати в нього "історії" та "сировину" для майбутнього PR;
- журналісти використовують лише частину інформації, надану піарщиком, їх, як правило, не цікавить аналітика
Які ваші спостереження щодо взаємоції між сферами журналістики і піару? Поділіться, pls
+ приємно було бачити Олену Дуб, Ірину Маркову, Сергія Гіпша (#medianext_ua, #24godyny) Аню Юрченко, Артура Оруджалієва (#mckyiv09), Оксану Гошву (#prpodcast), Павла Башмакова (#mediabarcamp)