Дуже.. Борис Херсонський
.***
Киев - мать городов русских. Потом Москва
вступила в наследство, не заметив, что мать жива.
Примерила на себя Повесть временных лет,
и зажила так, как будто мамы на свете нет,
примерила первых святых, страстотерпцев-князей,
а на мать глядела, как на чучело ротозей.
Для Москвы все равно, что Днепр, что Москва-река,
что история маршала Жукова, что Игорева полка.
Дочь росла, каменела, войны множила без числа,
как будто бы мать травою забвения поросла.
Так и в нашей жизни, бывает, что мать и дочь
поменялись ролями - и матери не помочь.
Но час пришел и матерь очнулась от забытья.
Ты меня не узнала дочь? Я Киев, матерь твоя.
Ты меня ограбила, раздела меня догола,
а теперь погляди - я такая же, как была.
Мои - горы-Карпаты, и степная великая ширь,
мои - святая София и Михайловский монастырь.
Мой - Днепр широкий, и вниз по течению вод
спесь твоя, Москва, словно древний идол плывет.
День Крещения Руси-Украині. 2020
***
Київ - мати міст руських. Потім Москва
вступила в спадщину, не помітивши, що мати жива.
Повість временних літ одягла на себе сама,
і так жила, як ніби мами на світі нема,
Забрала собі страстотерпців-князів - перших святих, ,
а на матір дивилася, як дивляться очі сліпих.
Для Москви все одно, що Дніпро, що Москва-ріка,
що історія маршала Жукова, що Ігорева полка.
Дочка росла, кам'яніла, війни множила без числа,
як нібито мати травою забуття поросла.
Так і в житті, буває, можливо помітив ти:
дочка зневажає мати - і неньці не допомогти
Але час прийшов і матір прокинулася від забуття.
Ти мене не впізнала, донечко? Я дарувала тобі життя..
Ти мене пограбувала, розділа мене догола,
а тепер подивись - я така ж, як колись була.
Мої - гори-Карпати, і степова широчінь,
мої - свята Софія - на віки віків. Амінь.
Мій - Дніпр широкий, і вниз за течією пиха Москви
пливе, як Перун колись. Нічого не поробиш - пливи!.
День Хрещення Русі-України 2021
Киев - мать городов русских. Потом Москва
вступила в наследство, не заметив, что мать жива.
Примерила на себя Повесть временных лет,
и зажила так, как будто мамы на свете нет,
примерила первых святых, страстотерпцев-князей,
а на мать глядела, как на чучело ротозей.
Для Москвы все равно, что Днепр, что Москва-река,
что история маршала Жукова, что Игорева полка.
Дочь росла, каменела, войны множила без числа,
как будто бы мать травою забвения поросла.
Так и в нашей жизни, бывает, что мать и дочь
поменялись ролями - и матери не помочь.
Но час пришел и матерь очнулась от забытья.
Ты меня не узнала дочь? Я Киев, матерь твоя.
Ты меня ограбила, раздела меня догола,
а теперь погляди - я такая же, как была.
Мои - горы-Карпаты, и степная великая ширь,
мои - святая София и Михайловский монастырь.
Мой - Днепр широкий, и вниз по течению вод
спесь твоя, Москва, словно древний идол плывет.
День Крещения Руси-Украині. 2020
***
Київ - мати міст руських. Потім Москва
вступила в спадщину, не помітивши, що мати жива.
Повість временних літ одягла на себе сама,
і так жила, як ніби мами на світі нема,
Забрала собі страстотерпців-князів - перших святих, ,
а на матір дивилася, як дивляться очі сліпих.
Для Москви все одно, що Дніпро, що Москва-ріка,
що історія маршала Жукова, що Ігорева полка.
Дочка росла, кам'яніла, війни множила без числа,
як нібито мати травою забуття поросла.
Так і в житті, буває, можливо помітив ти:
дочка зневажає мати - і неньці не допомогти
Але час прийшов і матір прокинулася від забуття.
Ти мене не впізнала, донечко? Я дарувала тобі життя..
Ти мене пограбувала, розділа мене догола,
а тепер подивись - я така ж, як колись була.
Мої - гори-Карпати, і степова широчінь,
мої - свята Софія - на віки віків. Амінь.
Мій - Дніпр широкий, і вниз за течією пиха Москви
пливе, як Перун колись. Нічого не поробиш - пливи!.
День Хрещення Русі-України 2021