Тіні незабутих предків.
Був цієї неділі на ще одному українському кіні, за що подяка Планеті кіно IMAX
В порівнянні з Іваном Силою
Фільм категорично інший.
І в меседжі, і в аудиторії, і в жанрі.
Інший, кажуть, не означає гірший.
Знаєте, я завжди намагаюся бачити речі з хорошого боку.
Позитивні сторони цього фільму: це те що він є, те що він український, те що його зробили здебільшого наші люди і всі отримали класний досвід в проектах такого класу. Ще тридцять таких, і дійсно можна буде зняти щось близьке до оскара.
Інші ж аспекти фільму, не скажу що були поганими. Просто дратували.
Найбільше дратувала картинка, вона просто заважала дивитися фільм.
Весь час крутилася думка «Знято айфончиком на, інстаграм», ефект шаленої зернистості а-ля плівка, бліки світла що не піддаються жодним законам здорового глузду, фокус, який на всьому окрім того на що хоче дивитися глядач, революційна композиція.
Виникало відчуття, що оператор піддався модним тенденціям весільної фотографії
Цих всіх дибільних ефектів не було лише в сценах бійок. (Якщо подивимося вікіпедію то «Іменитий» американець, в принципі тільки бійки і знімав, тому природньо що нічого іншого не вміє).
Сюжет - та нормальний такий сюжет, шо є шо нема. Причина-наслідок, ні не чули.
Ще дратувала вся концепція фільму, українцями зняти американську комедію. На американський манер, з американськими жартами і американським футболом. Спробу зараховано, але виглядало все вкрай натягнуто і недоречно. Краще би замість мавпування вклали зусилля в щось інше.
Акторська гра, цілком пристойно для такого кіна, досить гарно для дебютів. Дратувала тільки Сумська, мабуть своєю всюдисущостю.
Приємно було побачити знайомі обличчя курбасівців, для них це також гарний досвід. Щоправда було відчуття що їх переозвучили чужими голосами. Або одним і тим же.
Взагалі, робота зі звуком також дратувала. Таке враження що триллером фільм назвали тільки за те що там багато напруженого неприємного немелодійного звуку, який замість стоврювати атмосферу банально дратує. Хоча, може якщо в цей час чавкати поп-корном то не так відчувається.
Гумор. Смішною для мене була тільки сцена зустрічі з Мольфаром. Решта - типово і очікувано.
Бійки і спец-ефекти - на рівні.
Джип в фільмі то з польськими то з київськими номерами. Містика.
В загальному, мабуть таку критичну реакцію в мене викликала повна відсутність самоіронії авторів відносно фільму, трохи багато пафосу і розлогих легенд про натхнення, трохи малувато результату і цінності. Основний меседж фільму, мораль, доноситься прямим текстом, і при цьому не підкріплюється діями героїв. Ват?
Підсумовуючи: Добре, що зняли, добре що випустили. Гарний продукт в скарбничку режисеру і акторам, це вже не аматорська Штольня, це вже професійний продукт. Просто трохи бракує досвіду. Фільм має популярність і сподобався багатьом моїм знайомим. Мені - ні. Краще мабуть підтримувати українське кіно заплативши за сеанс і не пішовши на нього, а не навпаки.