професійне, не інакше як, свято
хм, того року було всьо чьотко - напився
цього року якось неясно
вино-сік-пиво-сік-вино-мінералка-коньяк-вино-мінералка-чайок
і тут тобі в очі кажуть, шо ти навіть не тревезий, а тверезий. ппц
з.і. десь за пів години до півночі кричимо зі всьої дурі "Ваня бей а я накрою, Коля жмі а я прікрою" (ну ілі шота такоє). і тут нізамєтно підкрадаються троє мєнтів і таким жалісливим голосом, як у Литвина: "ну панове журналісти, ну не співайте ТАК голосно..." і йдуть. залишаючи нас розмірковувати, чого нас не загребли за вино, яке ми поспіхом никали під лавку, за порушення громадського порядку, і шо саме головне - як вони пойняли шо ми журналісти...
з.і.і. окрема подяка книгарні "Є", яка влаштувала музично-танцювальну частину вечора і Вадіму, який влаштував Женю Гудзя)