"Поправляли брюки, складки, Щоб було усе в порядку."
Я зарікалася писати хвєйлєтони про нашу освіту і медицину. Як є щось хороше - то радію подумки, дякую вголос і розповідаю в житті чи тут. Як нема хорошого, то мовчу.
Аж раптом у дружньому щоденнику мене атакували північнокорейською пропагандою. Я такого не стерпіла і вирішила помститися чимось настільки ж огидним.
Спочатку думала написати ліричний есей про пробудження живої природи в одній окремій багатоповерхівці на Троєщині. Потім подумала, що миші, нехай смердять і гризуть, все одно є Божими створіннями, і не личить таким лякати людей.
Людей слід лякати людськими ж творіннями. Наприклад, осье тим, що із місяць тому в п'ятницю мій син приніс з садочка на папірці. Слова з папірця треба було вивчити на понеділок, бо будуть "гості" з районо. А там було таке:
Поправляли брюки, складки,
Щоб було усе в порядку.
І спочатку поодинці, ну а потім всі разом
Ми повторювали вірші разів триста чи п'ятсот.
Я зрозумліа, що у такий спосіб невідомий автор розповів, як діти готуються зустрічати "гостей".
Зрозуміла і визначила, що не на те я дитину в муках родила, щоб вона таке виголошувала. І я вирішила, що понеділок мій син тупо прогуляє - повезу його в дитячий клуб. Але у понеділок малий захворів. Розчаруванню моєму не було меж.
Але то все було тимчасове, бо кармічєська винагорода за саботаж на мене все ж чекала: поранена мишоловкою Добродєтєльная Мишільда вилізла помирати у наш спільний зі свекрами коридор, а не здохла десь у недосяжному жолобі для кабелів між поверхами.
Мораль: до шляхетної людини, яка ігнорує огидну графоманію, як не цилінь прийде, як не фенікс прилине, то хоч миші чуйні. А хто не ігнорує - хай начувається.
Аж раптом у дружньому щоденнику мене атакували північнокорейською пропагандою. Я такого не стерпіла і вирішила помститися чимось настільки ж огидним.
Спочатку думала написати ліричний есей про пробудження живої природи в одній окремій багатоповерхівці на Троєщині. Потім подумала, що миші, нехай смердять і гризуть, все одно є Божими створіннями, і не личить таким лякати людей.
Людей слід лякати людськими ж творіннями. Наприклад, осье тим, що із місяць тому в п'ятницю мій син приніс з садочка на папірці. Слова з папірця треба було вивчити на понеділок, бо будуть "гості" з районо. А там було таке:
Поправляли брюки, складки,
Щоб було усе в порядку.
І спочатку поодинці, ну а потім всі разом
Ми повторювали вірші разів триста чи п'ятсот.
Я зрозумліа, що у такий спосіб невідомий автор розповів, як діти готуються зустрічати "гостей".
Зрозуміла і визначила, що не на те я дитину в муках родила, щоб вона таке виголошувала. І я вирішила, що понеділок мій син тупо прогуляє - повезу його в дитячий клуб. Але у понеділок малий захворів. Розчаруванню моєму не було меж.
Але то все було тимчасове, бо кармічєська винагорода за саботаж на мене все ж чекала: поранена мишоловкою Добродєтєльная Мишільда вилізла помирати у наш спільний зі свекрами коридор, а не здохла десь у недосяжному жолобі для кабелів між поверхами.
Мораль: до шляхетної людини, яка ігнорує огидну графоманію, як не цилінь прийде, як не фенікс прилине, то хоч миші чуйні. А хто не ігнорує - хай начувається.