це коли

[maya_droom]

тиша, що могла б злякати своєю мертвотністю, перетворюється в ніжну музику звуків з вулиці, бо через відсутність ору з горлянок малих нарешті можна почути спів пташок, розмову людей чи шум машин. це коли банально можна зробити епіляцію в усіх потрібних місцях і знати що ніхто не буде тарабанити в двері вимагаючи уваги. можна поскайпити з мамою і пожалітись на нелегке життя "поганої няні". це коли здається що без людей можеш прожити все життя...
але мабуть візьму велосипед і подивлюсь як загорілі марсіани дбають про себе запиваючи гамбергери дієтичною колою, після чого роблять кілька кіл навколо озера і надіються, що не здохнуть від інфаркту.