Серпнева лавина. О боевиках "ЛНР", получивших российские государственные награды от Президента РФ
Оригинал взят у feldherrnhalle в Серпнева лавина
Фотографія зроблена місцевим жителем. Міусінськ.
Вагнер. Лавина. Амур. Для нормальних людей це композитор, природне явище та аналог Еросу. Так було і для мене. Але так вже склалося, що комусь потрібно розбирати те, про що більшість людей, котрі цікавляться війною в Україні, навіть не чули. А ті, хто чув, мають дуже туманне уявлення про це. Особисто мене цікавить все потаємне та маловідоме. Писати статті про бої за Савур-Могилу, ДАП (саме за летовище) чи про Іловайськ я не буду. Теми заїжджені і розписані всіма. А от, до прикладу, бої в р-ні Красного Луча, Дібрівки та Міусінська ніде не були описані. Про Красний Луч та Міусінськ сьогодні піде мова. Я не хвалюся, радше із сумом це констактую - я перший хто про це напише детально. В даному матеріалі буде в більшості своїй розглянута протилежна сторона. Надіюся це стане поштовхом для майбутніх поколінь та досліджень. Потрібно готувати собі заміну. Чим я і займаюся. Ну але зараз не про це.
Чим цікавий ця ділянка фронту? Без перебільшення скажу, що всім. Перша зустріч з ЗС РФ, військами спецпризначення, чеченцями. Давайте все по порядку. Після звільнення Лисичанська 95 аембр формує групу котра повинна висунутися в сторону кордону для деблокади частин ЗСУ, котрі перебувають в оперативному оточенні. Офіційна версія. Поїхала практично вся бригада. До прикладу з 13 батальйону 95-ї не поїхали в "рейд" лише 8 бійців. Діставшись до Степанівки вони зустрілися з 1 МБ 30 мбр. Батальйон складав з контрактників і прибув з н.п. Солнцево. В Степанівкці все це угрупування розділилося: 1-й батальйон пішов пробивати собі шлях на Міусінськ ведучи БД з НЗФ та виставляючи БП по дорозі; 1 та 2 батальйони 95-ї поїхали до річки Міус прикривати переправу. А от 13-й залишився в Степанівці, котру вони звільнили разом з 30-кою. І вже 29.07.14 95 бригада потрапила під артилерійський вогонь. 6 та 7 серпня займаються ключові пости і 1 батальйон 30 мбр рушає в сторону Міусінська і 8 серпня заходить в місто. На місце 1 МБ на блокпости стає 3 МБ. Вся зона в р-ні Красного Луча несла стратегічний характер. Якщо б ЗСУ звільнили та зачистили дані н.п., ЛНР та ДНР були б роз'єднані і можливість постачати нову техніку та о/с був би надзвичайно обмежений.
Маршурт 1 МБ 30 мбр.
Загальний план виглядав наступним чином: 95 та 30 бригади деблоковують оточених бійців. Підвозять боєприпаси та продовольчі запаси. Забезпечують евакуацію поранених бійців та частин, котрі втратили боєздатність і силами 95, 79 та 80 аембр звільняють Красний Луч та Антрацит. Але щось пішло не так, як то кажуть. 79 аембр навіть не знала (принаймі о/с. Щодо командування стверджувати не можу), що стоїть така задача. І в результаті 7 серпня разом з 72, 24, частинами 28 бригад та ДПСУ відступають з кордону. В прикордонній смузі (Степанівка-Маринівка-Савур-Могила) залишається 13-й батальйон 95-ї, 3 мб 30 мбр, БТГр 51 мбр та 7 мр 72 мбр, котра була направлена в сторону Міусінська. Під Міусінськом веде бої 1 МБ. Вдаватися у всі деталі боїв за Степанівку та Маринівку не буду. Я всього лиш намагався ввести в курс справи. А зараз детальніше про те, що стосується теми. Отже, тим не менше командування не відмовилося від своїх амбіційних планів. Так, числа 7-8 серпня була зібрана БТГр (по факту дві роти на БТР-80 без жодної артилерії та танків) з 1 аемб 80 аембр і відправлена в сторону Антрациту, де очікувала 95 бригаду. По факту 95 зустріли, але на Антрацит ніхто не пішов. 1 МБ був залишився один.
1 БТГр 80 аембр по дорозі на Антрацит.
Особистість Вагнера, він же Євгеній Уткін, розсекретили. Шкода, хотілося це самому зробити. Правда про нього і його людей відомо лише завдяки Сирії. Що Вагнер робив влітку 14-го під гарячої літньої кампанії військова таємниця і загадка для пошуковців. В тому числі і для мене. По моїм даним, 2-3 серпня на територію України заходить змішана група під командування російського офіцера. Склад групи виглядав приблизно так: 10 танків Т-72, 6 БМ-21 дві БМП-2 та два броньовані КамАЗи 5350. Різна автотехніка. Розташовуються в місто Суходольск на території нафтобази. Захід бронегрупи відбувався вдень через смт Краснодон. Особовий склад складався з російських добровольців та добровольців з Чехії (переважно всі вони були танкісти). Були також та чеченці з ОБрСпН. Сам "Лавина" (позивний) також був чеченцем. Генерал ГРУ. Коротка стрижка, 50-55 років. З ним був і полковник ЗС РФ, також чеченець, з позивним "Бойкот". 03.08.14 на атаку зайшов українським Су-25. Рухався зі сторони сонця. Тоді якраз особовий склад обідав в ангарі. Почали всі ховатися, але раптово льотчик відмовився від своїх планів. Орієнтовно 6-7 серпня група отримує наказ висунутися в район Антрациту (російське командування прекрасно розуміло, що планує командування ЗСУ і потрібно було цьому якось протистояти).
Марш на Антрацит.
Згідно моєї інформації, дана солянка зупинялася в Ровеньках. А що б дістатися в Ровеньки, а звідти в Антрацит, є лише один безпечний шлях (під номером 2).
Орієнтовний маршрут колони.
Як бачимо, в групі є мінімум 5 БТР-80 та близько ТР (як потім вдалося встановити, 9 Т-72Б/БМ). Зверніть уваги на БТР-80. З інших відео видно, що на одному є цифра 8 намальована зеленою фарбою. Мені вдалося відшукати цей БТР:
БТР-80 з бронегрупи.
Також є БТР-80 з цифрою 3. Фотографія зроблена сербським найманцем. По моїм даним, саме ті БТРи на відео і на цих фото, належали групі Вагнера (по іншим даним - Бесу). Сербами командував Кришња,Сања. Хто це мені такий я не зміг встановити. Але згідно моїх даних, в ЛНР було два Вагнера - Дмитро та Євген (відомий нам). Можливо це і одна людина, котра шифрувалася. Невідомо. Але Вагнер, той що Дмитро, розташовувався в місті Ровеньки Луганської області. За один день група Лавини дісталася до Антрациту де розташувалася на території елеватора.
БТР-80 Вагнера.
Присутність сербів.
09.08.14 Лавина направляється в Боково-Платове, а звідти в Краснолуцький, де повинна була зустріти їх БМП-2 казаків. Але під натиском ЗСУ казаки на БМП втекли. В результаті чого два броньовані КамАЗи 5350 обганяють БТР-80 і вилітають просто на БП ЗСУ, де стоїть танк. Два постріли і знищено два бронеавтомобіля. З наявних фотографій можна зробити висновок, що загинуло мінімум 4 бійців ОБрСпН (раніше це було ГРУ) загинуло. Нагадаю, це були чеченці. Практично одразу Financial Times опублікувало статтю в котрій йдеться про те, що на сході України загинуло 12 бійців ГРУ - http://vlasti.net/news/199575
Відступ казаків в Красний Луч.
Знищені бронеавтомобілі 5350.
По моїй інформації, після цього випадку чеченці були незадоволені і дійшло навіть до того, що групу вивели в РФ (такі чутки ходили). Але все ще точилися бої за Міусінськ. 1 МБ бився з різними підрозділами НЗФ, а саме ДРГ під командуванням "Капи" - 47 чоловік. Отримали задачу відрізати 1 МБ, котрий зайняв шахту та втримати село. "Рязань". К-сть о/с невідома. Мали БТР-80. Була також група "Гафара" котра налічувала 50 бійців. Артилерійську підтримку зі сторони Антрациту супроводжувалася невідомою артгрупою в котрій були 82 мм міномети, 120 мм міномети, Д-30, БМ-21. Начальником був бойовик з позивним "Шахтар". До цього також можна додати реактивну батарею БМ-21 Лавини. Чи приймали участь в бою танки Лавини я сказати не можу. Технічний стан був жахливим. Так, до прикладу, через те, що в Т-72Б відмовили гальма, він протаранив тролейбус в котрому загинули 6 мирних жителів. Бойовики розташували танки в Краснолуцькому та Христофорівці.
Т-72Б в Христофорівці.
Детальніше розбирати бої за Міусінськ не буду. Якщо розглядати це виключно з військової точки зору, то потрібно писати окрему статтю по аналогу з боями за Ямпіль, аеропорт. Тут я радше розгляну це все зі сторони НЗФ (як вже і зазначалося). Отже, зі сторони Єсаулівки висунулися 3 танки, 1 БМП-2 (тройейна) та БМД-2. З трьох танків один був неробочий, а саме Т-72БМ з номером "40". Також був помічений Т-72Б з номером "32". БМД-2 зі Слов'янської бригади була знищена українським танком. Кому ж належали ці Т-72 я не знаю. Можливо "Оплоту".
Неробочий Т-72БМ на території шахти.
32-й.
В даному районі помічені були і Т-64БВ. Загалом якщо порахувати, до під Красним Лучом в період з 8 по 14 серпня було щонайменше 15 танків противника, 6 БТР-80, декілька БМП-2. 15.08.14 ЗСУ відступили з Міусінська та зайняли позиції північніше. Згідно інформації, котру вдалося зібрати за декілька місяців, Вагнер та "Амур" (бронегрупа НЗФ) мали в Ровеньках:
- 10 Т-72;
- 8 БМП-2;
- 6 МТ-ЛБ,;
- ЗРК "Стріла-10" - 2 штуки;
- 120 мм міномет - 4 штуки, 82 мм міномет - 4 штуки;
- Зу-23-2 - 3 штуки;
- ПЗРК - 4 штуки;
- БС-3 (кидав вище фото) - 4 штуки.
Чеченець на фоні найперших Т-72Б на Донбасі. Фотографії залиті в ОК 6 серпня. На одному Т-72Б є номер "1" - нульовий пацієнт.
До Лавини ми ще повернемося. Хотілося б частково розглянути "Амур" та його діяльність. "Амур" зайшов в Україну 17.08.14 і розташувався в Ровеньках. 22.08.14 він знову засвітився, коли супроводжували гуманітарний конвой в Луганськ.
Фотографія зроблена російським солдатом з гуманітарного КамАЗу.
Т-72БМ "Амуру". Фотографія зроблена журналістами RT. Село Давидо-Мікільське.
Потім 26.08.14 приймали участь в штурмі Хрящуватого. От ми і наблизилися до штурму аеропорту 31.08.14. Вся бронегрупа "Амура" разом з російською армією приймали участь в штурмі. Вони настільки добре себе проявили в боях, що згодом отримали таємним наказом російські державні нагороди "За Отвагу". Як от до прикладу танкіст на Т-72Б з власним іменем "Бізон".
Т-72Б "Бізон".
Андрій (в дужках позивний "Бізон") Гупан та російська медаль.
Отримав медаль і інший боєць "Амуру". Варто зазначити, що велика кількість солдатів даного підрозділу брали участь в боях в САР.
Дмитро Сиротін, громадянин України, підтверджує мої дані, що отримали вони медалі за штурм аеропорту.
Повернемося до Лавини. Коли другий раз Лавина зайшов в Україну вже з частково відремонтованими танками я не знаю. Скоріш за все після 20.08.14. Взагалі по плану, якщо б все було добре, то ще в першій декаді серпня вони повинні були йти в Горлівку до Біса. Частина його людей залишилася в Україні і 18.08.14 зайшли в н.п. Ольховка. Бойовики згадують, що вода в Луг. області була чистою і смачною, а от в Донецькій навпаки. Так багато бійців отримали діарею. Серед них і командирів чехів з позивним "Мартін". Один з бойовиків, котрий проходив навчання в Молькіно згадує: "Потом у нас был таджик вымпеловец (отставник). Вот он хотел отдельную бригаду создать. А я у него вроде как комиссаром был. И идти должны были на Харьков. Там должны были быть этнические роты. В том числе и немецкая. Но потом оказалось, что это дезинформация была для укров. И тогда я самым упертым немцем отдельно зашел."
Шеврон бригади котра так і не появилася.
25.09.14 НЗФ ліквідували Горлівсько-Єнакієвський напівкотел, скажемо так, в котрому були частини 25 пдбр, 93 мбр та 17 тбр. За це Лавина отримав ГР. Про Лавину згадував і теперішній голова СБУ пан Грицак. На цю деталь мало хто звернув увагу.
Коментар Грицака щодо Лавини.
Грицак тоді їздив в Горлівку домовлятися про обмін полоненими. Засвітився він разом з Ігором Безлером, він же Біс.
Другий раз в Україну зайшло 10 танків, 10 БТРів та 10 БМП. Вдалося зібрати по б/н 9 танків, 3 БМП-2 та 7 БТР-80.
Грицак та Безлер.
У мене предостатньо доказів аби довести те, що БТГр ЗС РФ діяли в Україні 12-13 серпня 2014 року. Мета статті радше привідкрити завісу щодо даних з'єднань росіян. Вони специфічні і доволі цікаві. Вірити чи ні справа кожного. Це мабуть єдина стаття, котру я написав для себе.
"Гради" Лавини.
Фотографія зроблена місцевим жителем. Міусінськ.
Вагнер. Лавина. Амур. Для нормальних людей це композитор, природне явище та аналог Еросу. Так було і для мене. Але так вже склалося, що комусь потрібно розбирати те, про що більшість людей, котрі цікавляться війною в Україні, навіть не чули. А ті, хто чув, мають дуже туманне уявлення про це. Особисто мене цікавить все потаємне та маловідоме. Писати статті про бої за Савур-Могилу, ДАП (саме за летовище) чи про Іловайськ я не буду. Теми заїжджені і розписані всіма. А от, до прикладу, бої в р-ні Красного Луча, Дібрівки та Міусінська ніде не були описані. Про Красний Луч та Міусінськ сьогодні піде мова. Я не хвалюся, радше із сумом це констактую - я перший хто про це напише детально. В даному матеріалі буде в більшості своїй розглянута протилежна сторона. Надіюся це стане поштовхом для майбутніх поколінь та досліджень. Потрібно готувати собі заміну. Чим я і займаюся. Ну але зараз не про це.
Чим цікавий ця ділянка фронту? Без перебільшення скажу, що всім. Перша зустріч з ЗС РФ, військами спецпризначення, чеченцями. Давайте все по порядку. Після звільнення Лисичанська 95 аембр формує групу котра повинна висунутися в сторону кордону для деблокади частин ЗСУ, котрі перебувають в оперативному оточенні. Офіційна версія. Поїхала практично вся бригада. До прикладу з 13 батальйону 95-ї не поїхали в "рейд" лише 8 бійців. Діставшись до Степанівки вони зустрілися з 1 МБ 30 мбр. Батальйон складав з контрактників і прибув з н.п. Солнцево. В Степанівкці все це угрупування розділилося: 1-й батальйон пішов пробивати собі шлях на Міусінськ ведучи БД з НЗФ та виставляючи БП по дорозі; 1 та 2 батальйони 95-ї поїхали до річки Міус прикривати переправу. А от 13-й залишився в Степанівці, котру вони звільнили разом з 30-кою. І вже 29.07.14 95 бригада потрапила під артилерійський вогонь. 6 та 7 серпня займаються ключові пости і 1 батальйон 30 мбр рушає в сторону Міусінська і 8 серпня заходить в місто. На місце 1 МБ на блокпости стає 3 МБ. Вся зона в р-ні Красного Луча несла стратегічний характер. Якщо б ЗСУ звільнили та зачистили дані н.п., ЛНР та ДНР були б роз'єднані і можливість постачати нову техніку та о/с був би надзвичайно обмежений.
Маршурт 1 МБ 30 мбр.
Загальний план виглядав наступним чином: 95 та 30 бригади деблоковують оточених бійців. Підвозять боєприпаси та продовольчі запаси. Забезпечують евакуацію поранених бійців та частин, котрі втратили боєздатність і силами 95, 79 та 80 аембр звільняють Красний Луч та Антрацит. Але щось пішло не так, як то кажуть. 79 аембр навіть не знала (принаймі о/с. Щодо командування стверджувати не можу), що стоїть така задача. І в результаті 7 серпня разом з 72, 24, частинами 28 бригад та ДПСУ відступають з кордону. В прикордонній смузі (Степанівка-Маринівка-Савур-Могила) залишається 13-й батальйон 95-ї, 3 мб 30 мбр, БТГр 51 мбр та 7 мр 72 мбр, котра була направлена в сторону Міусінська. Під Міусінськом веде бої 1 МБ. Вдаватися у всі деталі боїв за Степанівку та Маринівку не буду. Я всього лиш намагався ввести в курс справи. А зараз детальніше про те, що стосується теми. Отже, тим не менше командування не відмовилося від своїх амбіційних планів. Так, числа 7-8 серпня була зібрана БТГр (по факту дві роти на БТР-80 без жодної артилерії та танків) з 1 аемб 80 аембр і відправлена в сторону Антрациту, де очікувала 95 бригаду. По факту 95 зустріли, але на Антрацит ніхто не пішов. 1 МБ був залишився один.
1 БТГр 80 аембр по дорозі на Антрацит.
Особистість Вагнера, він же Євгеній Уткін, розсекретили. Шкода, хотілося це самому зробити. Правда про нього і його людей відомо лише завдяки Сирії. Що Вагнер робив влітку 14-го під гарячої літньої кампанії військова таємниця і загадка для пошуковців. В тому числі і для мене. По моїм даним, 2-3 серпня на територію України заходить змішана група під командування російського офіцера. Склад групи виглядав приблизно так: 10 танків Т-72, 6 БМ-21 дві БМП-2 та два броньовані КамАЗи 5350. Різна автотехніка. Розташовуються в місто Суходольск на території нафтобази. Захід бронегрупи відбувався вдень через смт Краснодон. Особовий склад складався з російських добровольців та добровольців з Чехії (переважно всі вони були танкісти). Були також та чеченці з ОБрСпН. Сам "Лавина" (позивний) також був чеченцем. Генерал ГРУ. Коротка стрижка, 50-55 років. З ним був і полковник ЗС РФ, також чеченець, з позивним "Бойкот". 03.08.14 на атаку зайшов українським Су-25. Рухався зі сторони сонця. Тоді якраз особовий склад обідав в ангарі. Почали всі ховатися, але раптово льотчик відмовився від своїх планів. Орієнтовно 6-7 серпня група отримує наказ висунутися в район Антрациту (російське командування прекрасно розуміло, що планує командування ЗСУ і потрібно було цьому якось протистояти).
Марш на Антрацит.
Згідно моєї інформації, дана солянка зупинялася в Ровеньках. А що б дістатися в Ровеньки, а звідти в Антрацит, є лише один безпечний шлях (під номером 2).
Орієнтовний маршрут колони.
Як бачимо, в групі є мінімум 5 БТР-80 та близько ТР (як потім вдалося встановити, 9 Т-72Б/БМ). Зверніть уваги на БТР-80. З інших відео видно, що на одному є цифра 8 намальована зеленою фарбою. Мені вдалося відшукати цей БТР:
БТР-80 з бронегрупи.
Також є БТР-80 з цифрою 3. Фотографія зроблена сербським найманцем. По моїм даним, саме ті БТРи на відео і на цих фото, належали групі Вагнера (по іншим даним - Бесу). Сербами командував Кришња,Сања. Хто це мені такий я не зміг встановити. Але згідно моїх даних, в ЛНР було два Вагнера - Дмитро та Євген (відомий нам). Можливо це і одна людина, котра шифрувалася. Невідомо. Але Вагнер, той що Дмитро, розташовувався в місті Ровеньки Луганської області. За один день група Лавини дісталася до Антрациту де розташувалася на території елеватора.
БТР-80 Вагнера.
Присутність сербів.
09.08.14 Лавина направляється в Боково-Платове, а звідти в Краснолуцький, де повинна була зустріти їх БМП-2 казаків. Але під натиском ЗСУ казаки на БМП втекли. В результаті чого два броньовані КамАЗи 5350 обганяють БТР-80 і вилітають просто на БП ЗСУ, де стоїть танк. Два постріли і знищено два бронеавтомобіля. З наявних фотографій можна зробити висновок, що загинуло мінімум 4 бійців ОБрСпН (раніше це було ГРУ) загинуло. Нагадаю, це були чеченці. Практично одразу Financial Times опублікувало статтю в котрій йдеться про те, що на сході України загинуло 12 бійців ГРУ - http://vlasti.net/news/199575
Відступ казаків в Красний Луч.
Знищені бронеавтомобілі 5350.
По моїй інформації, після цього випадку чеченці були незадоволені і дійшло навіть до того, що групу вивели в РФ (такі чутки ходили). Але все ще точилися бої за Міусінськ. 1 МБ бився з різними підрозділами НЗФ, а саме ДРГ під командуванням "Капи" - 47 чоловік. Отримали задачу відрізати 1 МБ, котрий зайняв шахту та втримати село. "Рязань". К-сть о/с невідома. Мали БТР-80. Була також група "Гафара" котра налічувала 50 бійців. Артилерійську підтримку зі сторони Антрациту супроводжувалася невідомою артгрупою в котрій були 82 мм міномети, 120 мм міномети, Д-30, БМ-21. Начальником був бойовик з позивним "Шахтар". До цього також можна додати реактивну батарею БМ-21 Лавини. Чи приймали участь в бою танки Лавини я сказати не можу. Технічний стан був жахливим. Так, до прикладу, через те, що в Т-72Б відмовили гальма, він протаранив тролейбус в котрому загинули 6 мирних жителів. Бойовики розташували танки в Краснолуцькому та Христофорівці.
Т-72Б в Христофорівці.
Детальніше розбирати бої за Міусінськ не буду. Якщо розглядати це виключно з військової точки зору, то потрібно писати окрему статтю по аналогу з боями за Ямпіль, аеропорт. Тут я радше розгляну це все зі сторони НЗФ (як вже і зазначалося). Отже, зі сторони Єсаулівки висунулися 3 танки, 1 БМП-2 (тройейна) та БМД-2. З трьох танків один був неробочий, а саме Т-72БМ з номером "40". Також був помічений Т-72Б з номером "32". БМД-2 зі Слов'янської бригади була знищена українським танком. Кому ж належали ці Т-72 я не знаю. Можливо "Оплоту".
Неробочий Т-72БМ на території шахти.
32-й.
В даному районі помічені були і Т-64БВ. Загалом якщо порахувати, до під Красним Лучом в період з 8 по 14 серпня було щонайменше 15 танків противника, 6 БТР-80, декілька БМП-2. 15.08.14 ЗСУ відступили з Міусінська та зайняли позиції північніше. Згідно інформації, котру вдалося зібрати за декілька місяців, Вагнер та "Амур" (бронегрупа НЗФ) мали в Ровеньках:
- 10 Т-72;
- 8 БМП-2;
- 6 МТ-ЛБ,;
- ЗРК "Стріла-10" - 2 штуки;
- 120 мм міномет - 4 штуки, 82 мм міномет - 4 штуки;
- Зу-23-2 - 3 штуки;
- ПЗРК - 4 штуки;
- БС-3 (кидав вище фото) - 4 штуки.
Чеченець на фоні найперших Т-72Б на Донбасі. Фотографії залиті в ОК 6 серпня. На одному Т-72Б є номер "1" - нульовий пацієнт.
До Лавини ми ще повернемося. Хотілося б частково розглянути "Амур" та його діяльність. "Амур" зайшов в Україну 17.08.14 і розташувався в Ровеньках. 22.08.14 він знову засвітився, коли супроводжували гуманітарний конвой в Луганськ.
Фотографія зроблена російським солдатом з гуманітарного КамАЗу.
Т-72БМ "Амуру". Фотографія зроблена журналістами RT. Село Давидо-Мікільське.
Потім 26.08.14 приймали участь в штурмі Хрящуватого. От ми і наблизилися до штурму аеропорту 31.08.14. Вся бронегрупа "Амура" разом з російською армією приймали участь в штурмі. Вони настільки добре себе проявили в боях, що згодом отримали таємним наказом російські державні нагороди "За Отвагу". Як от до прикладу танкіст на Т-72Б з власним іменем "Бізон".
Т-72Б "Бізон".
Андрій (в дужках позивний "Бізон") Гупан та російська медаль.
Отримав медаль і інший боєць "Амуру". Варто зазначити, що велика кількість солдатів даного підрозділу брали участь в боях в САР.
Дмитро Сиротін, громадянин України, підтверджує мої дані, що отримали вони медалі за штурм аеропорту.
Повернемося до Лавини. Коли другий раз Лавина зайшов в Україну вже з частково відремонтованими танками я не знаю. Скоріш за все після 20.08.14. Взагалі по плану, якщо б все було добре, то ще в першій декаді серпня вони повинні були йти в Горлівку до Біса. Частина його людей залишилася в Україні і 18.08.14 зайшли в н.п. Ольховка. Бойовики згадують, що вода в Луг. області була чистою і смачною, а от в Донецькій навпаки. Так багато бійців отримали діарею. Серед них і командирів чехів з позивним "Мартін". Один з бойовиків, котрий проходив навчання в Молькіно згадує: "Потом у нас был таджик вымпеловец (отставник). Вот он хотел отдельную бригаду создать. А я у него вроде как комиссаром был. И идти должны были на Харьков. Там должны были быть этнические роты. В том числе и немецкая. Но потом оказалось, что это дезинформация была для укров. И тогда я самым упертым немцем отдельно зашел."
Шеврон бригади котра так і не появилася.
25.09.14 НЗФ ліквідували Горлівсько-Єнакієвський напівкотел, скажемо так, в котрому були частини 25 пдбр, 93 мбр та 17 тбр. За це Лавина отримав ГР. Про Лавину згадував і теперішній голова СБУ пан Грицак. На цю деталь мало хто звернув увагу.
Коментар Грицака щодо Лавини.
Грицак тоді їздив в Горлівку домовлятися про обмін полоненими. Засвітився він разом з Ігором Безлером, він же Біс.
Другий раз в Україну зайшло 10 танків, 10 БТРів та 10 БМП. Вдалося зібрати по б/н 9 танків, 3 БМП-2 та 7 БТР-80.
Грицак та Безлер.
У мене предостатньо доказів аби довести те, що БТГр ЗС РФ діяли в Україні 12-13 серпня 2014 року. Мета статті радше привідкрити завісу щодо даних з'єднань росіян. Вони специфічні і доволі цікаві. Вірити чи ні справа кожного. Це мабуть єдина стаття, котру я написав для себе.
"Гради" Лавини.