Безіменний закинутий оздоровчий табір в Бучі
Тлінні і маленькі заброшки вже почали набридати. Але жага до вилазок по покинутим об'єктам нікуди не ділася. Навіть навпаки - чим довша перерва, тим більше бажання десь полазити. Тож, після декількох тижднів після останнього сталку, став обдзвонювати і вмовляти знайомих сталкерів:) На щастя, очікування було не надто довгим - відгукнулась samogonnoeozero. І не лише зголосилася прогулятись, а й сама запропонувала куди можна з'їздити, обравши невідомий закинутий дитячий оздоровчий табір в Бучі, що в столичному передмісті. Прикол був у тому, що, по-моєму, я сам пропонував цей об'єкт, переплутавши з іншим піонертабором. Однак потім сам же й передумав туди їхати, оскільки при вивченні Google Street view, мені він здався неприступним і підозрілим. Та й відсутність хоча б якоїсь інформації про об'єкт насторожувала. Але на цей раз вирішив ризикнути, попри те, що не було впевненості в успішності забросу. Бо дуже вже скучив за сталками. Тим паче, колишні піонертабори - один із улюблених типів абандонів.
1. Безіменний дитячий оздоровчий табір. Ні назви, ні історії. Відомо тільки, що закинутий. Тому-то і назва фотозвіту загальна.
Нажаль, під час вилазки теж не вдалося дізнатися як він називається, і якому закладу або заводу був підвідомчий. Коли закинули теж невідомо. Проте вдалося його дослідити. І це добре. Хоча і не без пригод. Все почалося з того, що на зустріч приїхав завчасно. А напарниця навпаки, запізнилась.
2. Знайшли маршрутку. А на якій зупинці вийти? Далі, по приїзду в Бучу, стали шукати піонертабір. Хоча, ось - довгий паркан. Напевно, колишній оздоровчий табір.
3. Напарниця сумнівалась, а я одразу здогадався, що це саме той табір. Тим паче, намітилась прохідна.
4. КПП закинуте. Тому була ймовірність, що й територія закинута.
5. Але перед тим як лізти, треба було знайти зручний залаз (не хотілося лізти через паркан, та ще й на виду). Заодно й розвідати обстановку.
6. Обійшовши безіменний оздоровчий табір з усіх сторін (а квартал, сцуко, величезний: намотали аж 2 км!) знайшли відсутність огорожі. Але там працював геодезист (ділять закинутий табір під забудову котеджами). Тому довелося знову йти до головних воріт і перечекавши, поки перехожі пройдуть (знову западло), пролазити через КПП. На виду, посеред вулиці.
7. Причому біля КПП не можна було надовго затримуватись, бо воно проглядається з вулиці.
8. Біля центрального входу будівель нема. Лише головна алея і лавки.
9. Територія розчищена від кущів і деяких дерев. А на снігу купа людських слідів. Так що просуваємось обережно.
10. З хащів проглядає басейн.
11. З протилежного (лівого) боку - майданчик для вогнища.
12. Ось і перші будинки.
13. В будиночку навіть вікна де-не-де ще залишились.
14. Але корпус виявився напіврозваленим.
15. Поряд стоїть невелика будівля незрозумілого призначення.
16. Напарниця висловила припущення, що це може бути котельня. Але сумніваюсь. Та й труби не видно.
17. Будівля обкладена кахлем. Що б це означало..?
18. Дерев'яна альтанка в оздоровчих таборах зустрілась вперше. Це потішило.
19. Замислився: а чи можна альтанку називати будівлею?
20. Друга альтанка сучасніша і тому не така крута, як попередня.
21. Величезному дерев'яному корпусу був радий ще більше, ніж альтанці.
22. Сучасні цегляні багатоповерхові корпуси виглядають не так лампово, як дерев'яні одноповерхові.
23. Хоча такі будівлі руйнуються швидше, ніж цегляні. Саме тому заходити всередину було стрьомно.
24. Он, підлога вже провалюється.
25. Всередині нас зустрічає порожня зала.
26. Тому і зафарбований(!) номерок кімнати - знахідка.
27. Туалети - друга споруда, обкладена плиткою.
28. А це мене шокувало. Зрубана сосна висить на іншому дереві.
29. Якраз перед головним корпусом.
30. Всередині головний корпус виглядає так само неприглядно, як і ззовні. Навіть здалося, що цей корпус був недобудованим.
31. Але ні - паркет є. Видно, що і батареї були.
32. Коридор самий звичайнісінький.
33. Двоє сходів по бокам від головного входу теж звичайні, як і на інших заброшках.
34. Фойє.
35. Вхід до корпусу.
36. Другі східці, зі вцілілим ящиком пожежного гідранту.
37. Кімната з кахлем на стінах - туалет.
38. Туалетна кабінка типу «сортир».
39. В туалеті знайшли два плакати з пожежної безпеки.
40. Ось другий.
41. Добре, хоч плакати зберіглися.
42. Тому що, крім дверей, в головній будівлі нічого нема. Можна виходити.
43. Знову погляд на мімімішний дерев'яний корпус.
44. Головний корпус незвичної форми.
45. Збудований у формі каскаду.
46. По-моєму, моторошна картина.
47. Прощальний погляд на головний корпус - і йдемо на вихід.
48. Хто б міг подумати: зима, сніг, морозець. А на пеньку - гриби!
49. Осінні опеньки?
50. Вийшли повз геодезиста?) А з вулиці видно водонапірну башту.
51. І якісь споруди, які не помітили з території.
52. Фоткаю через паркан і з іншої вулиці.
53. Запасні ворота. На воротах замки. Стежки розчищені.
54. Класно, що можна пофоткати на зумі навіть те, що далеко за парканом.
55. Іще корпус.
56. А вздовж вулиці - знову довгий паркан.
Враховуючи пригоди: очікування напарниці, пошук залазу, розвідування обстановки, облом зі зручним залазом, адреналін від слідів охорони - вилазка сподобалась. Непогана встряска після монотонних буднів і понурих вихідних. А після сталку ще й сонце визирнуло з-за хмар - взагалі чудово!
А ще, виявляється, в лісовій частині Бучі багато оздоровчих закладів. На зворотньому шляху трапились 2 або 3 закинуті табори. Так що при бажанні можна повернутись ще.
1. Безіменний дитячий оздоровчий табір. Ні назви, ні історії. Відомо тільки, що закинутий. Тому-то і назва фотозвіту загальна.
Нажаль, під час вилазки теж не вдалося дізнатися як він називається, і якому закладу або заводу був підвідомчий. Коли закинули теж невідомо. Проте вдалося його дослідити. І це добре. Хоча і не без пригод. Все почалося з того, що на зустріч приїхав завчасно. А напарниця навпаки, запізнилась.
2. Знайшли маршрутку. А на якій зупинці вийти? Далі, по приїзду в Бучу, стали шукати піонертабір. Хоча, ось - довгий паркан. Напевно, колишній оздоровчий табір.
3. Напарниця сумнівалась, а я одразу здогадався, що це саме той табір. Тим паче, намітилась прохідна.
4. КПП закинуте. Тому була ймовірність, що й територія закинута.
5. Але перед тим як лізти, треба було знайти зручний залаз (не хотілося лізти через паркан, та ще й на виду). Заодно й розвідати обстановку.
6. Обійшовши безіменний оздоровчий табір з усіх сторін (а квартал, сцуко, величезний: намотали аж 2 км!) знайшли відсутність огорожі. Але там працював геодезист (ділять закинутий табір під забудову котеджами). Тому довелося знову йти до головних воріт і перечекавши, поки перехожі пройдуть (знову западло), пролазити через КПП. На виду, посеред вулиці.
7. Причому біля КПП не можна було надовго затримуватись, бо воно проглядається з вулиці.
8. Біля центрального входу будівель нема. Лише головна алея і лавки.
9. Територія розчищена від кущів і деяких дерев. А на снігу купа людських слідів. Так що просуваємось обережно.
10. З хащів проглядає басейн.
11. З протилежного (лівого) боку - майданчик для вогнища.
12. Ось і перші будинки.
13. В будиночку навіть вікна де-не-де ще залишились.
14. Але корпус виявився напіврозваленим.
15. Поряд стоїть невелика будівля незрозумілого призначення.
16. Напарниця висловила припущення, що це може бути котельня. Але сумніваюсь. Та й труби не видно.
17. Будівля обкладена кахлем. Що б це означало..?
18. Дерев'яна альтанка в оздоровчих таборах зустрілась вперше. Це потішило.
19. Замислився: а чи можна альтанку називати будівлею?
20. Друга альтанка сучасніша і тому не така крута, як попередня.
21. Величезному дерев'яному корпусу був радий ще більше, ніж альтанці.
22. Сучасні цегляні багатоповерхові корпуси виглядають не так лампово, як дерев'яні одноповерхові.
23. Хоча такі будівлі руйнуються швидше, ніж цегляні. Саме тому заходити всередину було стрьомно.
24. Он, підлога вже провалюється.
25. Всередині нас зустрічає порожня зала.
26. Тому і зафарбований(!) номерок кімнати - знахідка.
27. Туалети - друга споруда, обкладена плиткою.
28. А це мене шокувало. Зрубана сосна висить на іншому дереві.
29. Якраз перед головним корпусом.
30. Всередині головний корпус виглядає так само неприглядно, як і ззовні. Навіть здалося, що цей корпус був недобудованим.
31. Але ні - паркет є. Видно, що і батареї були.
32. Коридор самий звичайнісінький.
33. Двоє сходів по бокам від головного входу теж звичайні, як і на інших заброшках.
34. Фойє.
35. Вхід до корпусу.
36. Другі східці, зі вцілілим ящиком пожежного гідранту.
37. Кімната з кахлем на стінах - туалет.
38. Туалетна кабінка типу «сортир».
39. В туалеті знайшли два плакати з пожежної безпеки.
40. Ось другий.
41. Добре, хоч плакати зберіглися.
42. Тому що, крім дверей, в головній будівлі нічого нема. Можна виходити.
43. Знову погляд на мімімішний дерев'яний корпус.
44. Головний корпус незвичної форми.
45. Збудований у формі каскаду.
46. По-моєму, моторошна картина.
47. Прощальний погляд на головний корпус - і йдемо на вихід.
48. Хто б міг подумати: зима, сніг, морозець. А на пеньку - гриби!
49. Осінні опеньки?
50. Вийшли повз геодезиста?) А з вулиці видно водонапірну башту.
51. І якісь споруди, які не помітили з території.
52. Фоткаю через паркан і з іншої вулиці.
53. Запасні ворота. На воротах замки. Стежки розчищені.
54. Класно, що можна пофоткати на зумі навіть те, що далеко за парканом.
55. Іще корпус.
56. А вздовж вулиці - знову довгий паркан.
Враховуючи пригоди: очікування напарниці, пошук залазу, розвідування обстановки, облом зі зручним залазом, адреналін від слідів охорони - вилазка сподобалась. Непогана встряска після монотонних буднів і понурих вихідних. А після сталку ще й сонце визирнуло з-за хмар - взагалі чудово!
А ще, виявляється, в лісовій частині Бучі багато оздоровчих закладів. На зворотньому шляху трапились 2 або 3 закинуті табори. Так що при бажанні можна повернутись ще.