Поневіряння в пошуках роботи
«Все профессии нужны,
Все профессии важны.»
Ніч. Безсоння. Дощ за вікном. Ще й зуб ниє. А це значить, що можна поринути у думки, і написати замітку на смартфоні. Тим паче, давно збирався розповісти про свої поневіряння з пошуку роботи. Бо коли розказую, що четвертий рік безробітний, дехто дивується: «А як це можна стільки не працювати?» Так от, розповідаю, як так довго можна бути безробітним. Можливо, щось порадите. Або просто поспівчуваєте. В усякому разі, не думаю, що такі одкровення погіршать пошуки роботи.
Тексту буде дуже багато, оскільки вирішив не розділяти на частини.
Справи на останній постійній роботі погіршились не одразу. Спочатку замовлень було менше, ніж звично (особливо, коли директор сварився з основним клієнтом). Десь з жовтня 2013го дизайнери перейшли на неповний робочий день. Далі - ще гірше: в березні 2014го напарник звільнився, і, замість позмінного графіку (день через день (+ 2 вихідні)), доводилося щодня їздити на неповний робочий день. Звісно, зі зменшенням зарплати. Ну а потім - зміни за викликом. Тобто весь день сидиш за телефоном, чекаєш поки викличуть на роботу. Фірма була на грані банкрутства. Тому у квітні 2014го був змушений звільнитися.
Майже одразу записався на курси операторів call-центру великої мережі супермаркетів. Оператор на телефоні. Купа інструкцій і пояснень про акції, іспит перед зарахуванням на роботу, графік з ранку до ночі, зарплата від кількості дзвінків - таке мене навряд чи б влаштувало. Ще й дурнувата система бонусів і акцій, які фіг запам'ятаєш. Враховуючи складні умови роботи, зарплата виходила копійчана. Отож вирішив, що такий розклад мене точно не влаштує. Тим паче, декілька разів викликали на попередню роботу.
До осені 2014го час від часу були замовлення на старій роботі. А потім ще й зламав руку. Тож нову роботу не дуже-то і підшуковував.
На початку осені того ж року остаточно полишив стару роботу. Зате знайомий запросив на фірму, де він працював. Адміністратором інтернет-магазину автозапчастин. Паралельно пішов на курси веб-дизайну (не знаю, навіщо в це вляпався - в роботі це не знадобилося, а ходити на роботу і на курсі одночасно дуже втомливо). У знайомого довго не пропрацював - директор влаштував своїх родичів. А через місяць звільнив і мого знайомого.
До Нового року проходив на курси, які затягнулися аж до новорічних свят. А після Нового року роботу на зиму не шукав.
Протягом 2014го на життя ще вистачало заощаджень. Звичайно, про подорожі можна було забути. Але на прогулянки в Київ вибирався регулярно.
На початку 2015го нічого не шукав. Перебув зиму, застуди і ожеледицю, вдома. Як мінімум, так менше хворів. Та й підходящі вакансії не траплялись. Лише навесні влаштувався дизайнером додрукарської підготовки. Тобто, робота така сама, як на попередній постійній. От тільки макети набагато складніші, по 6-8 кольорів. А вони шукали профі-спеціаліста. Оскільки дизайнер з посереднім рівнем вже є. Ну а я теж посередній спеціаліст. Тому на ту роботу не взяли.
Наступна вакансія також була в сфері, в якій працював. І також дизайнер додрукарської підготовки. Причому у клієнтів фірми, на якій довго працював. Як кажуть, «світ тісний».
Робота виявилась нудною і складною. Переважно стікери (наліпки) на товари. Багатокольорові макети. Багато промальовок (створення макетів «з нуля»). Російськомовні і україномовні програми (англійський інтерфейс звичніше). Робота по координатам. Хоч це і правильно, але я не звик так працювати. Ну і головний дизайнер не сподобався. А їм не сподобався рівень моїх знань і поганий зір. Так що показали на двері (після підписання заяви про прийняття на роботу:) ). Ще й нічого не заплатили. Зате хоч трохи підвищив рівень знань.
Проаналізувавши ситуацію вирішив, що працювати дизайнером навряд чи буду. Знайти роботу за рідкісною спеціалізацією і по моєму рівню знань неможливо. Ще й щоб робота не була монотонною і нудною.
Підвищити кваліфікацію? Так зараз такі часи, що ніхто нікого не буде навчати. Та й який сенс підвищувати кваліфікацію, якщо стан зору не дозволяє працювати дизайнером? Ну і за декілька років набридла дизайнерська праця. Значить, треба шукати іншу професію.
Влітку 2015го майже весь час був на дачі, тому роботу особливо не шукав. По-перше, не було можливості (поганий зв'язок). По-друге, ніколи (деякі вакансії тупо зірвались). По-третє, наглядав за котом, щоб не втік. А потім, на початку осені, помер наш кіт Рижик. І було зовсім не до пошуків роботи.
Ну а подальші поневіряння з пошуків роботи читайте в продовженні розповіді.
«- Оператор мобільної логістики.
- Це кур'єр, сер.»
(Мультсеріал "Фінеас і Ферб")
Продовження розповіді про спроби працевлаштуватись.
Восени 2015го, позбувшись депресії після втрати домашнього улюбленця, продовжив пошуки роботи. Брався за все підряд. Вперше побував на території місцевого заводу. Але фірма якась мутна: шукали робітників без зазначення назви вакансії. Виявилось, що потрібні реставратори. Суть роботи - замазувати гіпсом нерівності у пінопластових карнизах, які там же і відливались. Кропітка праця. А ще монотонна і нудна. Та й дефектолог з мене поганий: постояв, подивився - не зрозумів, де там брак (у мене ж зір не ідеальний). Надодачу не розповіли про умови праці, зарплату, відпустки. А ще не сподобалась сувора прохідна контори. При тому, що була ще й заводська прохідна. Подвійний периметр.
Тієі ж осені зацікавився роботою в «Новій пошті». Теж у своєму місті. Приймальником вантажів. Виявилось, що це по-суті, касир. Робота за комп'ютером, з грошима, закриття каси. Нервова робота. Кажуть, що надовго в них люди не затримуються.
Потім була зима. А взимку грип, холод, ожеледиця, темно. Навесні якимось дивом вдалося здійснити декілька подорожей. Роботи підходящої не знаходилось.
Лише у травні підшукав роботу кур'єром. Однак швидко радість змінилась розчаруванням. Виявилось, що кур'єрська служба доставки зовсім не те, що кур'єр в офісі або доставка преси. 1) Доставка і відправка відбувались паралельно. Це дуже незручно: можна переплутати що доставляти, а що ні; а ще цілий день ходиш з важкими пакунками. Весь день навантажений. 2) Затримки на роботі. Фактично робота розпочиналась з 12ї. Тому до 18ї не встигали. Та після цього потрібно було повертатись до офісу. 3) Поступово виявилось, що необхідно заповнювати маршрутні листи. Причому одні доставки/відправки враховувались, інші - ні. 4) Брехня роботодавців. Навантаження виявилось більшим, ніж обіцяні 5 кг.. Начебто офіційного оформлення не передбачалось. 5) За тиждень натер такі мозолі, що неможливо було ходити. Були ще й інші причини. Щоправда, заплатили непогано.
Влітку 2016го збирався звернутися до Центру зайнятості. Але подивився, що підходящих вакансій не було - і вирішив продовжити самостійні пошуки.
Восени спробував простажуватися в двох складах. Спершу - комплектувальником на склад медпрепаратів. А там різні одиниці товару (одні препарати - пачка, інші - декілька пачок). Асортимент величезний. Деякі ліки лежать не на своїх місцях. І хочуть, щоб за день навчився працювати якісно і швидко. Так що пробув там тільки один день:)
Далі був склад мінімаркету господарських товарів. Тільки цього разу пробувався на контролера. Задачі: контроль правильності комплектування заказів. Нескладна праця. Але потребувала уважності і швидкості. В процесі стажування виявилось, що вихідний тільки один (на співбесіді розповідали зовсім інше). І ще два дні на тиждень треба приходити на роботу на півгодини раніше щоб... розвантажувати фури(!). Це нормально?!
Про «шмон» кишень і сумок вже не кажу. Це само собою.
Та в цілому, робота сподобалась. Хоча контролерів недолюблюють комплектувальники. І норми «виробітку» високі. Але я старався. От тільки в пріоритет поставив уважність, а не швидкість. Врешті, знайшли спритнішого.
Пропрацював тиждень. В останній день роботи не знайшлося місця, тож облаштували нове робоче місце. Зі старим сканером, ноутбуком замість компа, і під боком у начальства. Ще й рукавиці і ніж вкрали вантажники, що працювали в нічні зміни. Як в таких умовах можна працювати?!
Після того довго не вдавалось підшукати підходящу вакансію. Взимку знову не шукав роботу.
Хоча ні - в лютому 2017го їздив на фірму з виробництва меблів. Виявилось, що їм потрібний не звичайний різноробочий, а вантажник.
Навесні, після декількох спроб, встав на облік в Центр зайнятості. А це не так просто - необхідно купа довідок. Причому абсурдних. Типу, що не є фермером. Так що недарма деякі вважають Боярку не містом, а селом.
Нічого підходящого в Центрі зайнятості не знайшли. Ну як - були вакансії дизайнерів. Хоча спеціалізація не та. Однак я знайшов роботу. Не підходящу (бо не за спеціальністю) - ту, на яку візьмуть. В супермаркет працівником торгівельного залу. Довго думали. Але все ж вирішили взяти на роботу. Хоча медогляд і санітарну книжку треба було зробити за власний кошт (в інших супермаркетах медогляд проводять рідше і за рахунок фірми). І при цьому, зарплата копійчана і ніяких бонусів. Зате 8-годинний робочий день, п'ятиденний робочий тиждень. Але я був радісний, бо знайшов роботу!
Виявилось, робота нервова. Обов'язків купа: і поміняти цінники, і відшукати прострочені товари, розкласти нові товари (а місця на прилавку нема, тіснота), докласти товари які розкуповують, відшукати товар на складі (це не просто), різні товари на різних складах, складна процедура списання прострочених і зіпсованих товарів, відділ розкиданий по всьому супермаркету на різних поверхах, дрючать всі кому не лінь. Але ж прийняли на роботу!
Ще й виявилось, що оформлення по договору підрядних робіт:) Зате працевлаштований!
Потім налякали в начальника охорони. Величезні стопки інструкцій. А потім дізнався, що наставниця звільняється, а напарниця підступна. Надодачу захотіли залишити одного на відділ.
Офіційно пропрацював півдня. Враховуючи вищезазначене, вважаю, що поступив правильно.
Щоправда, потім довго закривав рахунок в банку. Так що краще, коли зарплату видають готівкою. Так менше мороки.
Виходить, дизайнером працювати не можу і не хочу. На склад точно не візьмуть.В супермаркет теж перехотілося. Ким же піти? Кур'єром! Колись розпочинав кар'єру з доставк газет. Робота хоч і фізично важка, зате цікава. Ще й проїздний видавали.
Знайшов декілька кур'єрських вакансій. Перша - служба доставки (вже не підходить). Ще й зарплата менша за мінімальну. Друга вакансія - не сподобалось роботодавцю, що довго їхати на роботу. Так, далекувато. Зате робота сподобалась. На третій фірмі - кур'єром в офіс. Їхати недалеко. Але на фірмі завважали, що далеко.
Влітку якимось дивом знайшов роботу в декількох хвилинах від дому! Із зручним графіком роботи. З високою зарплатою. З нескладною роботою пакувальника. Основна умова - сконцентрованість. Не можна навіть замислитися. Сама ж робота легка (хоча руки і спина боліли). Якби ж не потрібно було проходити медкомісію, я б там залишився працювати. Та лікар сказав, що така робота дуже шкідлива.
В Центрі зайнятості пропонують роботи або зі шкідливими умовами праці, або з високими вимогами по стану здоров'я. Тому після того, як там запропонують фігню, активніше продовжую самостійний пошук роботи. Але якась користь від Центру зайнятості є: журнали з вакансіями, семінари з пошуків роботи.
Після невдалих спроб влаштуватися кур'єром, вирішив піти в промтоварний скпермаркет. Робота сподобалась. Але мене не взяли.
Під кінець року натрапив на вакансію кур'єра. З'їздив, сподобалось одразу. Потім передзвонював - виявилось, що вже не поспішали із пошуком. То я вже й не дзвонив. Аж раптом запропонували пройти другий етап відбору. Чомусь не зміг відмовитись. При тому, що були претензії до мене. Довго розпитували і тестували(!). Вже й начебто взяли на стажування. Але потім несподівано відмовили.
Ех... даремно пішов на поступки і нервував.
До речі, вони й зараз шукають кур'єра. Щоправда, зарплату обіцяють нереальну.
Що робити далі не знаю. Але відчуваю, що і в 2018му навряд чи вдасться працевлаштуватись.
Причини, чому відмовляють у роботі: 1) вік; 2) зміна професії; 3) проживання далеко від роботи; 4) відсутність тривалого досвіду (бо ким тільки не працював).
Кажуть, що треба відкривати власну справу. А що саме? І звідки взяти інвестиції?
Все профессии важны.»
Ніч. Безсоння. Дощ за вікном. Ще й зуб ниє. А це значить, що можна поринути у думки, і написати замітку на смартфоні. Тим паче, давно збирався розповісти про свої поневіряння з пошуку роботи. Бо коли розказую, що четвертий рік безробітний, дехто дивується: «А як це можна стільки не працювати?» Так от, розповідаю, як так довго можна бути безробітним. Можливо, щось порадите. Або просто поспівчуваєте. В усякому разі, не думаю, що такі одкровення погіршать пошуки роботи.
Тексту буде дуже багато, оскільки вирішив не розділяти на частини.
Справи на останній постійній роботі погіршились не одразу. Спочатку замовлень було менше, ніж звично (особливо, коли директор сварився з основним клієнтом). Десь з жовтня 2013го дизайнери перейшли на неповний робочий день. Далі - ще гірше: в березні 2014го напарник звільнився, і, замість позмінного графіку (день через день (+ 2 вихідні)), доводилося щодня їздити на неповний робочий день. Звісно, зі зменшенням зарплати. Ну а потім - зміни за викликом. Тобто весь день сидиш за телефоном, чекаєш поки викличуть на роботу. Фірма була на грані банкрутства. Тому у квітні 2014го був змушений звільнитися.
Майже одразу записався на курси операторів call-центру великої мережі супермаркетів. Оператор на телефоні. Купа інструкцій і пояснень про акції, іспит перед зарахуванням на роботу, графік з ранку до ночі, зарплата від кількості дзвінків - таке мене навряд чи б влаштувало. Ще й дурнувата система бонусів і акцій, які фіг запам'ятаєш. Враховуючи складні умови роботи, зарплата виходила копійчана. Отож вирішив, що такий розклад мене точно не влаштує. Тим паче, декілька разів викликали на попередню роботу.
До осені 2014го час від часу були замовлення на старій роботі. А потім ще й зламав руку. Тож нову роботу не дуже-то і підшуковував.
На початку осені того ж року остаточно полишив стару роботу. Зате знайомий запросив на фірму, де він працював. Адміністратором інтернет-магазину автозапчастин. Паралельно пішов на курси веб-дизайну (не знаю, навіщо в це вляпався - в роботі це не знадобилося, а ходити на роботу і на курсі одночасно дуже втомливо). У знайомого довго не пропрацював - директор влаштував своїх родичів. А через місяць звільнив і мого знайомого.
До Нового року проходив на курси, які затягнулися аж до новорічних свят. А після Нового року роботу на зиму не шукав.
Протягом 2014го на життя ще вистачало заощаджень. Звичайно, про подорожі можна було забути. Але на прогулянки в Київ вибирався регулярно.
На початку 2015го нічого не шукав. Перебув зиму, застуди і ожеледицю, вдома. Як мінімум, так менше хворів. Та й підходящі вакансії не траплялись. Лише навесні влаштувався дизайнером додрукарської підготовки. Тобто, робота така сама, як на попередній постійній. От тільки макети набагато складніші, по 6-8 кольорів. А вони шукали профі-спеціаліста. Оскільки дизайнер з посереднім рівнем вже є. Ну а я теж посередній спеціаліст. Тому на ту роботу не взяли.
Наступна вакансія також була в сфері, в якій працював. І також дизайнер додрукарської підготовки. Причому у клієнтів фірми, на якій довго працював. Як кажуть, «світ тісний».
Робота виявилась нудною і складною. Переважно стікери (наліпки) на товари. Багатокольорові макети. Багато промальовок (створення макетів «з нуля»). Російськомовні і україномовні програми (англійський інтерфейс звичніше). Робота по координатам. Хоч це і правильно, але я не звик так працювати. Ну і головний дизайнер не сподобався. А їм не сподобався рівень моїх знань і поганий зір. Так що показали на двері (після підписання заяви про прийняття на роботу:) ). Ще й нічого не заплатили. Зате хоч трохи підвищив рівень знань.
Проаналізувавши ситуацію вирішив, що працювати дизайнером навряд чи буду. Знайти роботу за рідкісною спеціалізацією і по моєму рівню знань неможливо. Ще й щоб робота не була монотонною і нудною.
Підвищити кваліфікацію? Так зараз такі часи, що ніхто нікого не буде навчати. Та й який сенс підвищувати кваліфікацію, якщо стан зору не дозволяє працювати дизайнером? Ну і за декілька років набридла дизайнерська праця. Значить, треба шукати іншу професію.
Влітку 2015го майже весь час був на дачі, тому роботу особливо не шукав. По-перше, не було можливості (поганий зв'язок). По-друге, ніколи (деякі вакансії тупо зірвались). По-третє, наглядав за котом, щоб не втік. А потім, на початку осені, помер наш кіт Рижик. І було зовсім не до пошуків роботи.
Ну а подальші поневіряння з пошуків роботи читайте в продовженні розповіді.
«- Оператор мобільної логістики.
- Це кур'єр, сер.»
(Мультсеріал "Фінеас і Ферб")
Продовження розповіді про спроби працевлаштуватись.
Восени 2015го, позбувшись депресії після втрати домашнього улюбленця, продовжив пошуки роботи. Брався за все підряд. Вперше побував на території місцевого заводу. Але фірма якась мутна: шукали робітників без зазначення назви вакансії. Виявилось, що потрібні реставратори. Суть роботи - замазувати гіпсом нерівності у пінопластових карнизах, які там же і відливались. Кропітка праця. А ще монотонна і нудна. Та й дефектолог з мене поганий: постояв, подивився - не зрозумів, де там брак (у мене ж зір не ідеальний). Надодачу не розповіли про умови праці, зарплату, відпустки. А ще не сподобалась сувора прохідна контори. При тому, що була ще й заводська прохідна. Подвійний периметр.
Тієі ж осені зацікавився роботою в «Новій пошті». Теж у своєму місті. Приймальником вантажів. Виявилось, що це по-суті, касир. Робота за комп'ютером, з грошима, закриття каси. Нервова робота. Кажуть, що надовго в них люди не затримуються.
Потім була зима. А взимку грип, холод, ожеледиця, темно. Навесні якимось дивом вдалося здійснити декілька подорожей. Роботи підходящої не знаходилось.
Лише у травні підшукав роботу кур'єром. Однак швидко радість змінилась розчаруванням. Виявилось, що кур'єрська служба доставки зовсім не те, що кур'єр в офісі або доставка преси. 1) Доставка і відправка відбувались паралельно. Це дуже незручно: можна переплутати що доставляти, а що ні; а ще цілий день ходиш з важкими пакунками. Весь день навантажений. 2) Затримки на роботі. Фактично робота розпочиналась з 12ї. Тому до 18ї не встигали. Та після цього потрібно було повертатись до офісу. 3) Поступово виявилось, що необхідно заповнювати маршрутні листи. Причому одні доставки/відправки враховувались, інші - ні. 4) Брехня роботодавців. Навантаження виявилось більшим, ніж обіцяні 5 кг.. Начебто офіційного оформлення не передбачалось. 5) За тиждень натер такі мозолі, що неможливо було ходити. Були ще й інші причини. Щоправда, заплатили непогано.
Влітку 2016го збирався звернутися до Центру зайнятості. Але подивився, що підходящих вакансій не було - і вирішив продовжити самостійні пошуки.
Восени спробував простажуватися в двох складах. Спершу - комплектувальником на склад медпрепаратів. А там різні одиниці товару (одні препарати - пачка, інші - декілька пачок). Асортимент величезний. Деякі ліки лежать не на своїх місцях. І хочуть, щоб за день навчився працювати якісно і швидко. Так що пробув там тільки один день:)
Далі був склад мінімаркету господарських товарів. Тільки цього разу пробувався на контролера. Задачі: контроль правильності комплектування заказів. Нескладна праця. Але потребувала уважності і швидкості. В процесі стажування виявилось, що вихідний тільки один (на співбесіді розповідали зовсім інше). І ще два дні на тиждень треба приходити на роботу на півгодини раніше щоб... розвантажувати фури(!). Це нормально?!
Про «шмон» кишень і сумок вже не кажу. Це само собою.
Та в цілому, робота сподобалась. Хоча контролерів недолюблюють комплектувальники. І норми «виробітку» високі. Але я старався. От тільки в пріоритет поставив уважність, а не швидкість. Врешті, знайшли спритнішого.
Пропрацював тиждень. В останній день роботи не знайшлося місця, тож облаштували нове робоче місце. Зі старим сканером, ноутбуком замість компа, і під боком у начальства. Ще й рукавиці і ніж вкрали вантажники, що працювали в нічні зміни. Як в таких умовах можна працювати?!
Після того довго не вдавалось підшукати підходящу вакансію. Взимку знову не шукав роботу.
Хоча ні - в лютому 2017го їздив на фірму з виробництва меблів. Виявилось, що їм потрібний не звичайний різноробочий, а вантажник.
Навесні, після декількох спроб, встав на облік в Центр зайнятості. А це не так просто - необхідно купа довідок. Причому абсурдних. Типу, що не є фермером. Так що недарма деякі вважають Боярку не містом, а селом.
Нічого підходящого в Центрі зайнятості не знайшли. Ну як - були вакансії дизайнерів. Хоча спеціалізація не та. Однак я знайшов роботу. Не підходящу (бо не за спеціальністю) - ту, на яку візьмуть. В супермаркет працівником торгівельного залу. Довго думали. Але все ж вирішили взяти на роботу. Хоча медогляд і санітарну книжку треба було зробити за власний кошт (в інших супермаркетах медогляд проводять рідше і за рахунок фірми). І при цьому, зарплата копійчана і ніяких бонусів. Зате 8-годинний робочий день, п'ятиденний робочий тиждень. Але я був радісний, бо знайшов роботу!
Виявилось, робота нервова. Обов'язків купа: і поміняти цінники, і відшукати прострочені товари, розкласти нові товари (а місця на прилавку нема, тіснота), докласти товари які розкуповують, відшукати товар на складі (це не просто), різні товари на різних складах, складна процедура списання прострочених і зіпсованих товарів, відділ розкиданий по всьому супермаркету на різних поверхах, дрючать всі кому не лінь. Але ж прийняли на роботу!
Ще й виявилось, що оформлення по договору підрядних робіт:) Зате працевлаштований!
Потім налякали в начальника охорони. Величезні стопки інструкцій. А потім дізнався, що наставниця звільняється, а напарниця підступна. Надодачу захотіли залишити одного на відділ.
Офіційно пропрацював півдня. Враховуючи вищезазначене, вважаю, що поступив правильно.
Щоправда, потім довго закривав рахунок в банку. Так що краще, коли зарплату видають готівкою. Так менше мороки.
Виходить, дизайнером працювати не можу і не хочу. На склад точно не візьмуть.В супермаркет теж перехотілося. Ким же піти? Кур'єром! Колись розпочинав кар'єру з доставк газет. Робота хоч і фізично важка, зате цікава. Ще й проїздний видавали.
Знайшов декілька кур'єрських вакансій. Перша - служба доставки (вже не підходить). Ще й зарплата менша за мінімальну. Друга вакансія - не сподобалось роботодавцю, що довго їхати на роботу. Так, далекувато. Зате робота сподобалась. На третій фірмі - кур'єром в офіс. Їхати недалеко. Але на фірмі завважали, що далеко.
Влітку якимось дивом знайшов роботу в декількох хвилинах від дому! Із зручним графіком роботи. З високою зарплатою. З нескладною роботою пакувальника. Основна умова - сконцентрованість. Не можна навіть замислитися. Сама ж робота легка (хоча руки і спина боліли). Якби ж не потрібно було проходити медкомісію, я б там залишився працювати. Та лікар сказав, що така робота дуже шкідлива.
В Центрі зайнятості пропонують роботи або зі шкідливими умовами праці, або з високими вимогами по стану здоров'я. Тому після того, як там запропонують фігню, активніше продовжую самостійний пошук роботи. Але якась користь від Центру зайнятості є: журнали з вакансіями, семінари з пошуків роботи.
Після невдалих спроб влаштуватися кур'єром, вирішив піти в промтоварний скпермаркет. Робота сподобалась. Але мене не взяли.
Під кінець року натрапив на вакансію кур'єра. З'їздив, сподобалось одразу. Потім передзвонював - виявилось, що вже не поспішали із пошуком. То я вже й не дзвонив. Аж раптом запропонували пройти другий етап відбору. Чомусь не зміг відмовитись. При тому, що були претензії до мене. Довго розпитували і тестували(!). Вже й начебто взяли на стажування. Але потім несподівано відмовили.
Ех... даремно пішов на поступки і нервував.
До речі, вони й зараз шукають кур'єра. Щоправда, зарплату обіцяють нереальну.
Що робити далі не знаю. Але відчуваю, що і в 2018му навряд чи вдасться працевлаштуватись.
Причини, чому відмовляють у роботі: 1) вік; 2) зміна професії; 3) проживання далеко від роботи; 4) відсутність тривалого досвіду (бо ким тільки не працював).
Кажуть, що треба відкривати власну справу. А що саме? І звідки взяти інвестиції?