Недобуди у Гаврилівці
Більше місяця не було нових постів. Народ турбується. А справа в тому, що новий сезон розпочався із запізненням. Перша фотопоїздка в цьому році відбулась лише вчора. За традицією, це була сталкерська вилазка. Разом із samogonnoeozero з'їздив на недобуди в Гаврилівку. Якраз погода більш-менш: снігу вже нема, а листя на деревах ще немає. Тепло не по-зимовому. Та й давно планував цю вилазку.
Село Гаврилівка відоме завдяки птахофабриці «Гаврилівські курчата» (напевно ж чули?). А от про недобудови не було інформації. Хоча, логічно, що вони мають відношення до птахофабрики.
1. Заради банальної недобудови навряд чи поперлись в таку далечінь. Однак там було чотири закинуті недобуди: багатоповерховий житловий будинок, котельня, готель і спорткомплекс.
Як не цікавістю, то кількістю візьмем - подумав я. Але не менш вагомий фактор нашого вибору - ці об'єкти незабоянені!
Звичайно, не обійшлося без пригод:) Та й саме село виявилось незвичним і цікавим (мабуть, краще розповісти окремо). Окрема тема - як діставались до Гаврилівки.
2. Для наглядності - супутниковий знімок.
Як писав вище, про історію недобудов відомо мало. В 1979 році в Гаврилівці почали будувати птахофабрику. З часом у селі для працівників птахофабрики збудували багатоповерхові житлові будинки, школу, дитячий садок, лікарню, сільраду. Але схоже, все не встигли добудувати.
3. Маршрутка в Гаврилівці.
Як діставались до села - ціла історія:) Начебто й не зовсім «діра». Навіть знайшов розклад маршрутки. Але саму маршрутку не дочекались. Не було відомо чи взагалі існує маршрут. Тож поїхали на Димерській. Поїздка виявилась дорожчою, ніж очікував - 20 гривень замість 15. Дорогувато. Або на Яндекс-розклад збрехали про ціну, або маршрут трохи інший.
Ще одна проблема, якщо їдеш на транзитному маршруті - не прогавити потрібну зупинку. Знайоме відчуття:)
«- Скажете коли буде Гаврилівка?»
«- Не проїдете. Видно буде, побачите.»
Після кружлення по селам і дачним масивам вперемішку з поліськими лісами, в'їзджаємо в село. Палац культури(!), колишній універмаг, багатоповерхівки. Видно, що не звичайне село. На зупинці читаємо «Гаврилівка». Приїхали.
Зупинка шикарна. Трохи схожа на невеличку автостанцію. Розглядаємо урбаністичні пейзажі і неспішно рухаємось в сторону недобудов.
4. Село. Яке село?! Цілком собі місто.
І це притому, що Гаврилівка не селище міського типу і навіть не райцентр. Просто для працівників птахофабрики збудували невеличний мікрорайон.
Охайні, яскраві будиночки. Мені з samogonnoeozero подобається урбаністична завбудова. Так що насолоджуємось краєвидами.
5. А ось і абандон.
6. Два будинки. Однакові. Але один добудували, а інший - ні.
7. Заселена багатоповерхівка. За виглядом сучашніша, ніж інші будинки масиву.
8. Поруч - такий самий, але незаселений будинок.
Це мій перший сталк по житловому будинку!
9. Під іншим ракурсом.
10. Радість була недовгою. Походу, залази запиляні. В усякому разі, через парадне не потрапити.
11. Вирішили оглянути будівлю з іншої сторони. Не лізти ж зі сторони вулиці?!
Але нажаль, високовато, уступів нема, нема за що зачепитись. Спробували видертися. Еге ж! Де там?! Тож вирішили пошукати інший залаз.
12. Перелізти слабо. Але дотягнутися фотіком можливо. Лоджія.
13. Під'їзд.
14. Раптом знайшли вхід до підвалу. Може хоч так можна потрапити в будинок?
Але супутниця сказала, що можуть бути підвали без виходу до будинку.
15. Якраз двері відкриті! Хоча, подумав: якщо закриють, то це ж капєць буде.
16. Шо там?
А прикол був в тому, що ліхтарики не взяли. Мій зламався декілька тижнів тому. Та й взагалі, лазити по підвалам не планували. Довелося підсвічувати фотоспалахом фотіка.
17. Блін! Темно. Нічого не видно. До того ж підлоги немає: пороги і фундаменти. Ледве не навернулись.
Ніколи не лазяйте по підземеллям без ліхтариків! Той неловкий момент, коли відчуваєш себе кавєсом:)
18. Підлоги немає, тільки фундамент. А ще сміття.
19. Погріб.
20. Всі погріби схожі. Тільки проходи і дірки в різних місцях.
До речі, тут видно дату - листопад 1992 ріку. Мабуть тоді збудували будівлю. Схоже, що після розпаду СРСР не змогли доробити.
21. Фоткати навіть зі спалахом було тяжко. Переважно виходило щось таке.
22. Під'їзд і сходи повинні бути тут. Але з підвалу виходу на сходову клітину нема.
23. оО! Труби зберіглися.
24. Залаз з балкону! Так, блін, двері поставили.
25. Тому задовольнився фотканням балконів.
Дивні розводи на стінах.
26.
27. Роблю кадр на прощання. І йдемо далі.
28. Котельня і ще якась споруда.
29. Сюди пролізти можна. Але дивитись нема на що.
30. Бойлерна?
31. Навпроти одну будівлю вже зруйнували.
32. Котельня. Також відкриття для мене. Вперше доводиться відвідати котельню.
Починає накрапати дощ. Вже й об'єктив заляпав.
А на даху вже виріс ліс!
33. Всередині порожньо і не зовсім цікаво.
34. Хоча з іншої сторони стоїть якась штука з трубами.
35. Що це може бути?
36. Виглядає епічно.
37. Недобудований готель.
38.
39. Вхід в готель не сфоткав. Зате зняв вхід до підвалу.
40. Місце для тусовки.
41. Коридор. Банальна картина для будь-якої недобудови.
42. Сходи. Теж типовий ракурс для недобудов. Хоча на кожному об'экті свої нюанси.
43. Вигляд з другого поверху на вхід до готелю.
44. Планування на різних поверхах схоже.
45. Кімнати готелю.
46. Чогось багато перегородок. А так - нічого цікавого. Подібну картину можна побачити й на інших недобудах.
47. Піднімаємось на дах.
48. Третій поверх. Не дуже високо. Але все одно видно панорами.
49.
50. Поруч видно нове будівництво.
51. Недобудований спорткомплекс.
52. Цікава архітектура. Радянський мінімалізм.
53. Панорамка.
54. Жилові будинки. Чотириповерхові, але пейзаж все одно міський, а не сільський.
55. Жила і незаселена п'ятиповерхівки, бойлерна(?) і котельня.
56. Збільшимо картинку. На даху котельні росте ліс:)
57. Новий приватний сектор села.
58. Готель. Панорама.
Вийшло не дуже: погода погана і знімав з рук.
59. Спорткомплекс.
60.
61. Всередині споркомплекса справжній треш. Навіть ходити було страшно.
Спорткомплекс виявився найменш добудованою будівлею з усіх недобудов у селі.
62. Здається ось-ось все завалиться.
63. Коридор.
64. Чимось нагадує руїни замку?
65. Шукали сходи на другий поверх. А виявилося, що сходов немає.
66. Перекриття тримається на чесному слові. Не хочеться тут затримуватись.
67. Природа оживає. Лютий був теплий.
68. Під час вилазки замку на сумці остаточно настав кирдик.
69. З тильної сторони спорткомплекс взагалі виглядає понуро.
70.
71. Готель. Теж 1992 року побудови.
От така вилазка. Недаремно з'їздили. Хоча жаль, що не вдалося пролізти в житлову багатоповерхівку. Ну а в цілому нічого так. Небаянно і дослідив нові типи заброшок. Хіба шо трохи гидко, що поліз у підвал. Та й на недобуди не скоро захочеться:)
Ну а по дорозі назад пофоткали дивні скульптури на дитячому майданчику. Думав запостити сюди, але фоток й так вистачить.
Назад поїхали тим же маршрутом. Схоже, що маршрутку відмінили (та й розклад на зупинці був переклеєний). Добре, що час зекономив (розраховував, що пізніше приїдемо). А от хто не помилився, так це синоптики. Обіцяли дощ після обіду - і дощ був:)
Село Гаврилівка відоме завдяки птахофабриці «Гаврилівські курчата» (напевно ж чули?). А от про недобудови не було інформації. Хоча, логічно, що вони мають відношення до птахофабрики.
1. Заради банальної недобудови навряд чи поперлись в таку далечінь. Однак там було чотири закинуті недобуди: багатоповерховий житловий будинок, котельня, готель і спорткомплекс.
Як не цікавістю, то кількістю візьмем - подумав я. Але не менш вагомий фактор нашого вибору - ці об'єкти незабоянені!
Звичайно, не обійшлося без пригод:) Та й саме село виявилось незвичним і цікавим (мабуть, краще розповісти окремо). Окрема тема - як діставались до Гаврилівки.
2. Для наглядності - супутниковий знімок.
Як писав вище, про історію недобудов відомо мало. В 1979 році в Гаврилівці почали будувати птахофабрику. З часом у селі для працівників птахофабрики збудували багатоповерхові житлові будинки, школу, дитячий садок, лікарню, сільраду. Але схоже, все не встигли добудувати.
3. Маршрутка в Гаврилівці.
Як діставались до села - ціла історія:) Начебто й не зовсім «діра». Навіть знайшов розклад маршрутки. Але саму маршрутку не дочекались. Не було відомо чи взагалі існує маршрут. Тож поїхали на Димерській. Поїздка виявилась дорожчою, ніж очікував - 20 гривень замість 15. Дорогувато. Або на Яндекс-розклад збрехали про ціну, або маршрут трохи інший.
Ще одна проблема, якщо їдеш на транзитному маршруті - не прогавити потрібну зупинку. Знайоме відчуття:)
«- Скажете коли буде Гаврилівка?»
«- Не проїдете. Видно буде, побачите.»
Після кружлення по селам і дачним масивам вперемішку з поліськими лісами, в'їзджаємо в село. Палац культури(!), колишній універмаг, багатоповерхівки. Видно, що не звичайне село. На зупинці читаємо «Гаврилівка». Приїхали.
Зупинка шикарна. Трохи схожа на невеличку автостанцію. Розглядаємо урбаністичні пейзажі і неспішно рухаємось в сторону недобудов.
4. Село. Яке село?! Цілком собі місто.
І це притому, що Гаврилівка не селище міського типу і навіть не райцентр. Просто для працівників птахофабрики збудували невеличний мікрорайон.
Охайні, яскраві будиночки. Мені з samogonnoeozero подобається урбаністична завбудова. Так що насолоджуємось краєвидами.
5. А ось і абандон.
6. Два будинки. Однакові. Але один добудували, а інший - ні.
7. Заселена багатоповерхівка. За виглядом сучашніша, ніж інші будинки масиву.
8. Поруч - такий самий, але незаселений будинок.
Це мій перший сталк по житловому будинку!
9. Під іншим ракурсом.
10. Радість була недовгою. Походу, залази запиляні. В усякому разі, через парадне не потрапити.
11. Вирішили оглянути будівлю з іншої сторони. Не лізти ж зі сторони вулиці?!
Але нажаль, високовато, уступів нема, нема за що зачепитись. Спробували видертися. Еге ж! Де там?! Тож вирішили пошукати інший залаз.
12. Перелізти слабо. Але дотягнутися фотіком можливо. Лоджія.
13. Під'їзд.
14. Раптом знайшли вхід до підвалу. Може хоч так можна потрапити в будинок?
Але супутниця сказала, що можуть бути підвали без виходу до будинку.
15. Якраз двері відкриті! Хоча, подумав: якщо закриють, то це ж капєць буде.
16. Шо там?
А прикол був в тому, що ліхтарики не взяли. Мій зламався декілька тижнів тому. Та й взагалі, лазити по підвалам не планували. Довелося підсвічувати фотоспалахом фотіка.
17. Блін! Темно. Нічого не видно. До того ж підлоги немає: пороги і фундаменти. Ледве не навернулись.
Ніколи не лазяйте по підземеллям без ліхтариків! Той неловкий момент, коли відчуваєш себе кавєсом:)
18. Підлоги немає, тільки фундамент. А ще сміття.
19. Погріб.
20. Всі погріби схожі. Тільки проходи і дірки в різних місцях.
До речі, тут видно дату - листопад 1992 ріку. Мабуть тоді збудували будівлю. Схоже, що після розпаду СРСР не змогли доробити.
21. Фоткати навіть зі спалахом було тяжко. Переважно виходило щось таке.
22. Під'їзд і сходи повинні бути тут. Але з підвалу виходу на сходову клітину нема.
23. оО! Труби зберіглися.
24. Залаз з балкону! Так, блін, двері поставили.
25. Тому задовольнився фотканням балконів.
Дивні розводи на стінах.
26.
27. Роблю кадр на прощання. І йдемо далі.
28. Котельня і ще якась споруда.
29. Сюди пролізти можна. Але дивитись нема на що.
30. Бойлерна?
31. Навпроти одну будівлю вже зруйнували.
32. Котельня. Також відкриття для мене. Вперше доводиться відвідати котельню.
Починає накрапати дощ. Вже й об'єктив заляпав.
А на даху вже виріс ліс!
33. Всередині порожньо і не зовсім цікаво.
34. Хоча з іншої сторони стоїть якась штука з трубами.
35. Що це може бути?
36. Виглядає епічно.
37. Недобудований готель.
38.
39. Вхід в готель не сфоткав. Зате зняв вхід до підвалу.
40. Місце для тусовки.
41. Коридор. Банальна картина для будь-якої недобудови.
42. Сходи. Теж типовий ракурс для недобудов. Хоча на кожному об'экті свої нюанси.
43. Вигляд з другого поверху на вхід до готелю.
44. Планування на різних поверхах схоже.
45. Кімнати готелю.
46. Чогось багато перегородок. А так - нічого цікавого. Подібну картину можна побачити й на інших недобудах.
47. Піднімаємось на дах.
48. Третій поверх. Не дуже високо. Але все одно видно панорами.
49.
50. Поруч видно нове будівництво.
51. Недобудований спорткомплекс.
52. Цікава архітектура. Радянський мінімалізм.
53. Панорамка.
54. Жилові будинки. Чотириповерхові, але пейзаж все одно міський, а не сільський.
55. Жила і незаселена п'ятиповерхівки, бойлерна(?) і котельня.
56. Збільшимо картинку. На даху котельні росте ліс:)
57. Новий приватний сектор села.
58. Готель. Панорама.
Вийшло не дуже: погода погана і знімав з рук.
59. Спорткомплекс.
60.
61. Всередині споркомплекса справжній треш. Навіть ходити було страшно.
Спорткомплекс виявився найменш добудованою будівлею з усіх недобудов у селі.
62. Здається ось-ось все завалиться.
63. Коридор.
64. Чимось нагадує руїни замку?
65. Шукали сходи на другий поверх. А виявилося, що сходов немає.
66. Перекриття тримається на чесному слові. Не хочеться тут затримуватись.
67. Природа оживає. Лютий був теплий.
68. Під час вилазки замку на сумці остаточно настав кирдик.
69. З тильної сторони спорткомплекс взагалі виглядає понуро.
70.
71. Готель. Теж 1992 року побудови.
От така вилазка. Недаремно з'їздили. Хоча жаль, що не вдалося пролізти в житлову багатоповерхівку. Ну а в цілому нічого так. Небаянно і дослідив нові типи заброшок. Хіба шо трохи гидко, що поліз у підвал. Та й на недобуди не скоро захочеться:)
Ну а по дорозі назад пофоткали дивні скульптури на дитячому майданчику. Думав запостити сюди, але фоток й так вистачить.
Назад поїхали тим же маршрутом. Схоже, що маршрутку відмінили (та й розклад на зупинці був переклеєний). Добре, що час зекономив (розраховував, що пізніше приїдемо). А от хто не помилився, так це синоптики. Обіцяли дощ після обіду - і дощ був:)