Жив-був Рижик
Сьогодні незвичний фотозвіт - про кота, який нещодавно загубився. Привід не найкращий, але все-таки причина згадати про домашнього улюбленця. Тим паче, він був у нас найдовше з усіх котів - 9 років. Та й з'явився в нашій родині випадково. Сам прийшов до нас на дачу. А була осінь. Тож вирішили взяти до себе. Хоча перед цим зарікались не заводити нікого. Співпадіння, чи ні - але на дачі він від нас і утік. Сьогодні вже рівно два тиждні, як загубився. Дорогу повинен знати, але чого не повертається?
Важив 6 кг. Всі казали: здоровенний. Але зі здоров'ям було не дуже. Щось хворів. Народився орієнтовно влітку 2006го. А зник в ніч на 9 вересня 2015 року.
Про пригоди, що були пов'язані з Рижиком, можна розказувати довго. І по ветеринарним клінікам возили, і батьки одного разу ледь не прибили (бо спати заважав), і спати по ночам не давав, і вазу розбив, і кусав іноді, і шерсті було повно по всій квартирі. І дряпав стільці/дивани/двері. Як ховався під диван / у шафу. Але ж були і приємні моменти - як зустрічав з роботи чи з подорожей, як приходив грітися на ліжко, як мяукав (хоча батьків це дратувало), як мурликав (до цього року, поки не охрип).
1. Рижик у своєму улюбленому кошику. Хоча він не одразу його полюбив. Зацінив лише як стало холодно.
Я як відчував. Після пригод (коли хворів, чи брали надовго на дачу) став частіше його фоткати. Щоб були згадки на пам'ять.
Хоча... кажуть, що фоткати домашніх улюбленців - погана прикмета (Що на це б сказали шанувальники Instagram та інших соцмереж:) ).
Згадав, що він у нас вже дорослий, а час і хвороби невблаганні, та й при частих поїздках на дачу міг просто втікти - і вирішив пофоткати.
Спочатку думав, що знайдеться. А як не знайшов через майже тиждень почав нервувавтись. Дуже переживав, однак через декілька днів попустило. Ну, а шо зробиш, якщо сам утік. Ніхто його не виганяв.
Update: Через місяць після зникнення мати розповіла, що він від нас пішов, щоб... померти.
2. Я і коте:) 2006 рік.
Коли Рижик був кошеням, він любив грітися на спині:)
Фейсом світити не хочу...
3. Перше, що треба обов'язково зробити коту - вивалятись у піску:)
А ще покусати того, хто буде йому заважати вимазуватись.
2009 рік.
4. Це теж мобілографія 2009 року.
Тоді він вперше загубився на дачі. Довго шукали, але знайшли.
5. Друга задача Рижика була - обнюхати територію.
6. Серпень 2012р.
Коте і голуби:)
7. Коти обожнюють коробки.
Це фото теж показував. Листопад 2012р.
8. Але асоціюються з останньою домівкою:(
Однак це неминуче. Бо такі закони природи.
9. Коли холодно спав калачиком. (30 жовтня 2014р.) На фото видно проблеми зі шкірою. Лікували його довго, але...
10. Коти не люблять митися, але люблять облизиуватися:)
14 січня 2015р. Сфоткав, коли кіт поводив себе нормально - бо якраз тоді він сильно захворів.
11. А це коли він захворів на початку цього року. Думав, що вже "все". Але вихучався і прожив після цього більше піроку.
12. Так красиво, що не втримався від фото. Березень 2015.
13. Літо цього року. 11 червня. Спеціально фотав, бо батьки збиралися викинути його, через те що вночі спати не давав.
14. 11 червня 2015р. Вдень міцно спить, щоб вночі будити батьків.
Тому брат відвіз його на дачу.
15. Думав, що тепер точно від нас втече. Тож на наступний день сфоткав нагадування про нього. Однак на дачі на щастя, коли приїхали, кіт сам до нас прибіг. Та й взагалі особливо далеко від нас не відходив. Хіба що останнім часом став загулювати по сусіднім дачам.
А зараз трохи жалкую, что мати вистирала джинси.
16. Коте захищає дачу від чужих котів (15 червня 2015).
Це треба було чути!
17. А це він спить на дачі (16 червня 2015). Я наче відчував, що він або утіче, тому й сфоткав. Це так він спить вдень, вночі тут спав зі мною.
Не знаю, як тепер після цього їздити на дачу.Мати каже, що не буде прати подушку, на якій спав Рижик.
18. Інколи навіть на дачі був сумним. (17 червня 2015р.)
Любив він лежати і спати в цьому місці, тому там його і поховали.
19. А на дачі круто! Можна повалятись у пилюці.
28 червня 2015.
20. В хаті. Десь ганяв. (28 червня 2015)
21. 7 липня 2015. Рижик вдома. Сидить на лоджії та разом з мамою дивиться на нову поліцію.
22. Десь знайшов мишу. І з'їв! (1 серпня 2015р)
Хоча Рижик у нас був домашнім і їв тільки корм.
23. Не очікував, що він вміє ловити мишей. (1 серпня 2015р)
24. Таким я бачив його востаннє.
Отак він просився на вулицю. Фото за 9 червня 2015. Але перед тим, як пішов від нас у кращі світи - було так само. Хіба що просився сильніше.
На пам'ять залишилась покусана нога. Так і не дав засмагнути на сонці. А ще пошкрябані двері дома.
P.S.: Снився сон, який розтлумачили, як звістку. Звістка й справді була. Кажуть, що бачили кота, схожого на нашого. Але не впевнені, що це він. Та й кіт не стоїть на місці - тому знайти не так легко.
Зате приходять поїсти сусідські коти. Один навіть схожий на нашого. Але ні, не будемо більше заводити ніяких котів.
Чомусь не сумніваюся, що пішов в загул. Бо на дачі освоївся. До того ж, перед виходов наївся про запас. І гуляти є з ким. Мабуть, природні інстинкти все ж сильніше прив'язаності до господарів. Але правда виявилася трагічною.
Лише 10 жовтня дізнався, що Рижика вже нема. З цим важко змиритися. А ще важче усвідомлювати, коли згадуєш, що він був поруч.
25. І є місця, які нагадують про нього. Взагалі. квартира, дача, місто - все, що оточує нагадує про Рижика.
В душі двояке відчуття. Ніби він поруч із нами, хоча знаю, що він на тому світі.
Буває, що чую наче мявчить за дверима (з вулиці) і проситься в хату. Буває, що відчуваю, ніби залазить у ліжко.
Важив 6 кг. Всі казали: здоровенний. Але зі здоров'ям було не дуже. Щось хворів. Народився орієнтовно влітку 2006го. А зник в ніч на 9 вересня 2015 року.
Про пригоди, що були пов'язані з Рижиком, можна розказувати довго. І по ветеринарним клінікам возили, і батьки одного разу ледь не прибили (бо спати заважав), і спати по ночам не давав, і вазу розбив, і кусав іноді, і шерсті було повно по всій квартирі. І дряпав стільці/дивани/двері. Як ховався під диван / у шафу. Але ж були і приємні моменти - як зустрічав з роботи чи з подорожей, як приходив грітися на ліжко, як мяукав (хоча батьків це дратувало), як мурликав (до цього року, поки не охрип).
1. Рижик у своєму улюбленому кошику. Хоча він не одразу його полюбив. Зацінив лише як стало холодно.
Я як відчував. Після пригод (коли хворів, чи брали надовго на дачу) став частіше його фоткати. Щоб були згадки на пам'ять.
Хоча... кажуть, що фоткати домашніх улюбленців - погана прикмета (Що на це б сказали шанувальники Instagram та інших соцмереж:) ).
Згадав, що він у нас вже дорослий, а час і хвороби невблаганні, та й при частих поїздках на дачу міг просто втікти - і вирішив пофоткати.
Спочатку думав, що знайдеться. А як не знайшов через майже тиждень почав нервувавтись. Дуже переживав, однак через декілька днів попустило. Ну, а шо зробиш, якщо сам утік. Ніхто його не виганяв.
Update: Через місяць після зникнення мати розповіла, що він від нас пішов, щоб... померти.
2. Я і коте:) 2006 рік.
Коли Рижик був кошеням, він любив грітися на спині:)
Фейсом світити не хочу...
3. Перше, що треба обов'язково зробити коту - вивалятись у піску:)
А ще покусати того, хто буде йому заважати вимазуватись.
2009 рік.
4. Це теж мобілографія 2009 року.
Тоді він вперше загубився на дачі. Довго шукали, але знайшли.
5. Друга задача Рижика була - обнюхати територію.
6. Серпень 2012р.
Коте і голуби:)
7. Коти обожнюють коробки.
Це фото теж показував. Листопад 2012р.
8. Але асоціюються з останньою домівкою:(
Однак це неминуче. Бо такі закони природи.
9. Коли холодно спав калачиком. (30 жовтня 2014р.) На фото видно проблеми зі шкірою. Лікували його довго, але...
10. Коти не люблять митися, але люблять облизиуватися:)
14 січня 2015р. Сфоткав, коли кіт поводив себе нормально - бо якраз тоді він сильно захворів.
11. А це коли він захворів на початку цього року. Думав, що вже "все". Але вихучався і прожив після цього більше піроку.
12. Так красиво, що не втримався від фото. Березень 2015.
13. Літо цього року. 11 червня. Спеціально фотав, бо батьки збиралися викинути його, через те що вночі спати не давав.
14. 11 червня 2015р. Вдень міцно спить, щоб вночі будити батьків.
Тому брат відвіз його на дачу.
15. Думав, що тепер точно від нас втече. Тож на наступний день сфоткав нагадування про нього. Однак на дачі на щастя, коли приїхали, кіт сам до нас прибіг. Та й взагалі особливо далеко від нас не відходив. Хіба що останнім часом став загулювати по сусіднім дачам.
А зараз трохи жалкую, что мати вистирала джинси.
16. Коте захищає дачу від чужих котів (15 червня 2015).
Це треба було чути!
17. А це він спить на дачі (16 червня 2015). Я наче відчував, що він або утіче, тому й сфоткав. Це так він спить вдень, вночі тут спав зі мною.
Не знаю, як тепер після цього їздити на дачу.Мати каже, що не буде прати подушку, на якій спав Рижик.
18. Інколи навіть на дачі був сумним. (17 червня 2015р.)
Любив він лежати і спати в цьому місці, тому там його і поховали.
19. А на дачі круто! Можна повалятись у пилюці.
28 червня 2015.
20. В хаті. Десь ганяв. (28 червня 2015)
21. 7 липня 2015. Рижик вдома. Сидить на лоджії та разом з мамою дивиться на нову поліцію.
22. Десь знайшов мишу. І з'їв! (1 серпня 2015р)
Хоча Рижик у нас був домашнім і їв тільки корм.
23. Не очікував, що він вміє ловити мишей. (1 серпня 2015р)
24. Таким я бачив його востаннє.
Отак він просився на вулицю. Фото за 9 червня 2015. Але перед тим, як пішов від нас у кращі світи - було так само. Хіба що просився сильніше.
На пам'ять залишилась покусана нога. Так і не дав засмагнути на сонці. А ще пошкрябані двері дома.
P.S.: Снився сон, який розтлумачили, як звістку. Звістка й справді була. Кажуть, що бачили кота, схожого на нашого. Але не впевнені, що це він. Та й кіт не стоїть на місці - тому знайти не так легко.
Зате приходять поїсти сусідські коти. Один навіть схожий на нашого. Але ні, не будемо більше заводити ніяких котів.
Чомусь не сумніваюся, що пішов в загул. Бо на дачі освоївся. До того ж, перед виходов наївся про запас. І гуляти є з ким. Мабуть, природні інстинкти все ж сильніше прив'язаності до господарів. Але правда виявилася трагічною.
Лише 10 жовтня дізнався, що Рижика вже нема. З цим важко змиритися. А ще важче усвідомлювати, коли згадуєш, що він був поруч.
25. І є місця, які нагадують про нього. Взагалі. квартира, дача, місто - все, що оточує нагадує про Рижика.
В душі двояке відчуття. Ніби він поруч із нами, хоча знаю, що він на тому світі.
Буває, що чую наче мявчить за дверима (з вулиці) і проситься в хату. Буває, що відчуваю, ніби залазить у ліжко.