Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій
Якщо довго сидіти вдома, то рано чи пізно захочеться кудись дременути. Тому, коли samogonnoeozero запропонувала вилазку по Броварським абандонам, погодився одразу. Справа в тому, що минулі рази я приїздив у Бровари заради маршруток і огляду міста, а от до заброшок не дістався. А у місті є баянний закинутий недобудований цех заводу алюмінієвих конструкцій. Який хоч і нудний, проте відносно безпалєвний і чималенького розміру. До того ж, окрім баянного недобудованого цеху намічався новий об'єкт і можна було зекономити на маршрутці. І надодачу потрібні були нові білетики на комунальний громадський транспорт для колекції. Одначе не все так сталося, як гадалося.
Як завжди, перед поїздкою вдома зіпсували настрій. Трохи горло розболілось, тому батьки вмовили вдягнувся тепліше. Вплугенився в високі чоботи (бо очікував, що обєкт - знатна помийка і хто зна, що там може бути під ногами). Мати ще шапку пропонувала. Добре, що не взяв, бо й так впарився. Поки доїхав до Броварів встиг перегрітися. Якось не розрахував, що на вулиці буде «майже весна» і +15°. Друга «радість» - приміські маршрутки. За підвроку вартість проїзду виросла на 1 гривню (причому тепер неважливо - до околиці Києва їдеш, чи до кінцевої. Ціна однакова). Причому маршрутки як черепахи, ледве плентались. Потім довелося трохи пішки пройтися. Дивом встиг на шаровозку перед відправленням. Захекався, зате хоч трохи зекономив на проїзді. Потім пішкобусом у Броварах - з центру до промзони. Тому коли дістався до цієї недобудови, був стомлений. Та й нічого особливого від недобудови не очікував - після закинутих об'єктів на недобудови (тим паче, баянні) дивишся зверхньо. Сподівався, що абандон виявиться звичайною помийкою. Можливо тому заброшка мне не вразила. Єдине бажання - відфоткати все пошвидше і додому.
Нафоткав мало. Спочатку через те, що заброшка виявилась нецікавою (як написав вище, після відвідання закинутих об'єктів інтерес до недобудов згас. А може просто зажрався?!). Хоча на недобудованому заводі побував вперше, під час прогулянки не залишало відчуття, що схожі пейзажі я вже десь бачив. Тому складно було вибрати цікаві кадри для зйомки.
Ну а потім не знімав, щоб не шуміти затвором фотокамери, бо почули охоронця. До того ж, частина фоток виявилась невдалою. Було важко знімати.
Лише готуюючи пост до публікації і редагуючи фотки зрозумів, що об'єкт не такий вже поганий і нудний. Просто я був не в настрої.
1. Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.
Про історію місця відомого небагато. В 1979 році збудували першу чергу Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. В 1999му завод став комунальною власністю Київської міської адміністрації і назву змінили на «Київскький завод алюмінієвих будівельних конструкцій». В середині 1980х підприємство нарощувало оберти і тому було вирішено розширювати виробничі цехи. За межею території заводу почали будувати новий цех, але так і не ввели його в експлуатацію. Ймовірно, у 90-ті будівництво закинули.
В наші дні цех - улюблене місце змагань страйкболістів. Для ігор вони завчасно домовляються з охороною, яка хоч і незначна, але все-таки є.
Дивно, що в інтернеті не знайшов звітів з цього об'єкту. Мабуть, недобудови не дуже цікавлять сталкерів:) Або сталкери недолюблюють страйболістів:)
З першого погляду здивувався розмірам будівлі. А також адміністративною прибудовою до виробничого цеху.
2. Панорама. Цех виявився набагато більшим, ніж здавалося по карті.
За кліком - повний розмір (1800 х 655 пікселів).
3. Виробнича частина цеху.
4. Недобудований цех. Архітектура не вражає.
5. Перед заброшкою купи сміття. Мабуть, абандончик справді виявиться помийкою.
6. Цех оточений ровом. Навкруги все у ямах.
Не знаю від чого вони - для прокладки кабелів, чи щоб не лізли в недобудову.
7. Поруч з великим цехом є ще дві будівлі, менші за розмірами.
Напис як би натякає: «Увы и ах...».
8. Друга будівля. До неї повернемся у кінці звіту.
9. Тильна сторона виробничого цеху.
10. Передати масштаб будівлі можна лише панорамою.
За кліком - повний розмір (2928 х 856 пікселів).
11. Граффіті натякає, що завод облюбували страйкболісти.
А це значить, що всередині усе засрано.
12. Заходимо.
13. Голі стіни зовсім не вражають.
14. Як на мене, зовсім нецікаві картинки. Бетонні блоки - і усе. До того ж фоткати складно через нерівномірне освітлення.
15. Стан об'єкту не викликає довіри. Здається, що конструкції тримаються на соплях.
Вже по приїзду додому прочитав, що об'єкт знаходиться в аварійному стані - дірки в підлозі розширюються, перекриття можуть впасти в будь-який момент.
16. В деяких місцях зі стелі ллється вода! Звідки? Тиждень-півтора не було дощів. На вулиці сухо.
Від такого водоспаду підлога (якщо ії можна так назвати) перетворилась на багнюку. Довелося помісити говна, бо ніяк не обійти.
І ще - від хлюпоту води здавалось,що за нами хтось іде.
17. Зате після бездоріжжя побачив великий зал.
18. Передати всю картину можна лише за допомогою панорами. Нажаль, не вдалося нормально сфоткати.
За кліком - повний розмір (2000 х 538 пікселів).
19. Красиво, але іншого цікавого ракурсу не знайшов:(
За кліком - повний розмір (2000 х 546 пікселів).
20. В цьому залі тех звідкість хлюпає вода. А на підлозі навіть папороть росте!
21. Зразу видно, що тут частенько бувають страйкболісти.
22.
23. Вигляд у зворотній бік.
24. Кроп. Лише редагуючи фотки помітив, що в залі є ліхтарі(!) і система вентиляції.
25. На одній зі стін - графіті телепрограми «Зважені та щасливі» (канал СТБ). Цікаво, тут знімали передачі?
26. На підлозі місцями теж якісні говна.
27. Заглянув до бокового залу. Там темно і взагалі підлоги немає.
28. Фоткаю з-за порогу, бо знову місити грязюку не дуже хочеться. Мері теж не захотіла туди лізти.
Після цього підібралися до адміністративної частини будівлі, в якій тусується охорона. Тому йшли тихо і я майже не фоткав.
29. Сходи. Дивно, що перила є!
30. Другий поверх. Через темряву не помітив, що є вентиляційна труба. Та й більше переймався щоб не натрапити на охорону і не провалитися.
31. Кімнати в недобудовах я часто бачив, тому особливо не фоткав.
32. Інша річ - незвичні ракурси і кадри. Наприклад цеглина, що світиться з середини. Без спалаху фото хоч і нечітке, зате здається, ніби щось виблискує з вугілля.
33. Насправді це світло падає на цеглу так, що здається ніби вона сама підсвічується.
34. Залізли на дах. А він весь у дірках.
Не одразу наважився зайти.
35. Дірок повно і товщина бетонного перекриття на мою думку дуже тонка.
36. На даху йолочки ростуть:)
37. Над частиною цеху взагалі немає перекриття.
38. Це дах бічного залу. Центральна частина вища, але туди не полізли - Мері розповідала, що дах прогинається під ногами. А мені й цього даху вистачило:)
39. Висота не дуже (3-4 поверхи). Тому й панорами не ахті.
Видно село Квітневий.
40. І село Перемога.
Як тільки збиралися злазити з даху почув, що хтось ходить знизу. Тому просувалися обережно і виходили іншою дорогою.
41. Іншими сходами (вже без перил) вийшли з другого боку будівлі.
За кліком - (2000 х 554 пікселів).
42. Можна було б ще полазити, але вирішили не нариватися на охорону.
43. З цієї сторони навіть паркан є!
За кліком - (1600 х 658 пікселів).
44. У траві багато пасток у вигляді ям і колодців.
45. Подивився на недобудований цех з іншого кута.
46. Та з іншого ракурсу. Нафоткав мало, тому перед закінченням вилазки вирішив назмімати хоча б щось.
47. Цех. А з цього ракурсу ніби нічого?!
Апетит, як завжди, приходить після їжі:)
48. Другий невеличкий цех.
49. Зсередини усі виробничі цехи однакові. Але ж треба нафоткати достатню кількість знімків.
50. Трохи з іншого ракурсу.
51.
52. Частину бетонних плит знято. Мабуть для продажу, чи просто збирались розібрати будівлю.
53. На даху дірки для вентиляції.
54. Наприкінці вилазки вирішили ще подивитися перший невеликий цех. Але на будівлі здоровенна тріщина.
55. Мабуть скоро розвалиться.
На огляд цього об'єкту витратили лише півгодини, тому що недобудований цех здався нецікавим. Хотів навіть написати, що підійде лише для кавесів ті страйкболістів. Насправді ж, досить непоганий абандон. Хіба шо в аварійному стані і дуже засмічений. А ви як думаєте?
При бажанні можна було б назнімати краще і більше, але враховуючи обставини, вийшло непогано. Просто не зацінив об'єкт.
P.S.: На другу заброшку так і не вдалося потрапити, бо залаз запиляли.
Додому ледве прийшов. Дуже стомився від поїздки. Одночасно хотілося їсти і спати (!). Думав, що впаду посеред дороги і задрімаю. Ніколи такого не було. І лише на наступний день зрозумів, що захворів на грип. Отака історія.
Схожі записи:
Заброшка: недостроенное здание института психиатрии и наркологии
Недостроенная больница в Белогородке
Недостроенная психо-неврологическая больница под Киевом
Поликлиника-недострой в Киеве
Недостроенная база отдыха в Тетеревских лесах
Недостроенная типография в Киеве
Унылая недостроенная школа в Киеве или Три школы в одной
Як завжди, перед поїздкою вдома зіпсували настрій. Трохи горло розболілось, тому батьки вмовили вдягнувся тепліше. Вплугенився в високі чоботи (бо очікував, що обєкт - знатна помийка і хто зна, що там може бути під ногами). Мати ще шапку пропонувала. Добре, що не взяв, бо й так впарився. Поки доїхав до Броварів встиг перегрітися. Якось не розрахував, що на вулиці буде «майже весна» і +15°. Друга «радість» - приміські маршрутки. За підвроку вартість проїзду виросла на 1 гривню (причому тепер неважливо - до околиці Києва їдеш, чи до кінцевої. Ціна однакова). Причому маршрутки як черепахи, ледве плентались. Потім довелося трохи пішки пройтися. Дивом встиг на шаровозку перед відправленням. Захекався, зате хоч трохи зекономив на проїзді. Потім пішкобусом у Броварах - з центру до промзони. Тому коли дістався до цієї недобудови, був стомлений. Та й нічого особливого від недобудови не очікував - після закинутих об'єктів на недобудови (тим паче, баянні) дивишся зверхньо. Сподівався, що абандон виявиться звичайною помийкою. Можливо тому заброшка мне не вразила. Єдине бажання - відфоткати все пошвидше і додому.
Нафоткав мало. Спочатку через те, що заброшка виявилась нецікавою (як написав вище, після відвідання закинутих об'єктів інтерес до недобудов згас. А може просто зажрався?!). Хоча на недобудованому заводі побував вперше, під час прогулянки не залишало відчуття, що схожі пейзажі я вже десь бачив. Тому складно було вибрати цікаві кадри для зйомки.
Ну а потім не знімав, щоб не шуміти затвором фотокамери, бо почули охоронця. До того ж, частина фоток виявилась невдалою. Було важко знімати.
Лише готуюючи пост до публікації і редагуючи фотки зрозумів, що об'єкт не такий вже поганий і нудний. Просто я був не в настрої.
1. Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.
Про історію місця відомого небагато. В 1979 році збудували першу чергу Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. В 1999му завод став комунальною власністю Київської міської адміністрації і назву змінили на «Київскький завод алюмінієвих будівельних конструкцій». В середині 1980х підприємство нарощувало оберти і тому було вирішено розширювати виробничі цехи. За межею території заводу почали будувати новий цех, але так і не ввели його в експлуатацію. Ймовірно, у 90-ті будівництво закинули.
В наші дні цех - улюблене місце змагань страйкболістів. Для ігор вони завчасно домовляються з охороною, яка хоч і незначна, але все-таки є.
Дивно, що в інтернеті не знайшов звітів з цього об'єкту. Мабуть, недобудови не дуже цікавлять сталкерів:) Або сталкери недолюблюють страйболістів:)
З першого погляду здивувався розмірам будівлі. А також адміністративною прибудовою до виробничого цеху.
2. Панорама. Цех виявився набагато більшим, ніж здавалося по карті.
За кліком - повний розмір (1800 х 655 пікселів).
3. Виробнича частина цеху.
4. Недобудований цех. Архітектура не вражає.
5. Перед заброшкою купи сміття. Мабуть, абандончик справді виявиться помийкою.
6. Цех оточений ровом. Навкруги все у ямах.
Не знаю від чого вони - для прокладки кабелів, чи щоб не лізли в недобудову.
7. Поруч з великим цехом є ще дві будівлі, менші за розмірами.
Напис як би натякає: «Увы и ах...».
8. Друга будівля. До неї повернемся у кінці звіту.
9. Тильна сторона виробничого цеху.
10. Передати масштаб будівлі можна лише панорамою.
За кліком - повний розмір (2928 х 856 пікселів).
11. Граффіті натякає, що завод облюбували страйкболісти.
А це значить, що всередині усе засрано.
12. Заходимо.
13. Голі стіни зовсім не вражають.
14. Як на мене, зовсім нецікаві картинки. Бетонні блоки - і усе. До того ж фоткати складно через нерівномірне освітлення.
15. Стан об'єкту не викликає довіри. Здається, що конструкції тримаються на соплях.
Вже по приїзду додому прочитав, що об'єкт знаходиться в аварійному стані - дірки в підлозі розширюються, перекриття можуть впасти в будь-який момент.
16. В деяких місцях зі стелі ллється вода! Звідки? Тиждень-півтора не було дощів. На вулиці сухо.
Від такого водоспаду підлога (якщо ії можна так назвати) перетворилась на багнюку. Довелося помісити говна, бо ніяк не обійти.
І ще - від хлюпоту води здавалось,що за нами хтось іде.
17. Зате після бездоріжжя побачив великий зал.
18. Передати всю картину можна лише за допомогою панорами. Нажаль, не вдалося нормально сфоткати.
За кліком - повний розмір (2000 х 538 пікселів).
19. Красиво, але іншого цікавого ракурсу не знайшов:(
За кліком - повний розмір (2000 х 546 пікселів).
20. В цьому залі тех звідкість хлюпає вода. А на підлозі навіть папороть росте!
21. Зразу видно, що тут частенько бувають страйкболісти.
22.
23. Вигляд у зворотній бік.
24. Кроп. Лише редагуючи фотки помітив, що в залі є ліхтарі(!) і система вентиляції.
25. На одній зі стін - графіті телепрограми «Зважені та щасливі» (канал СТБ). Цікаво, тут знімали передачі?
26. На підлозі місцями теж якісні говна.
27. Заглянув до бокового залу. Там темно і взагалі підлоги немає.
28. Фоткаю з-за порогу, бо знову місити грязюку не дуже хочеться. Мері теж не захотіла туди лізти.
Після цього підібралися до адміністративної частини будівлі, в якій тусується охорона. Тому йшли тихо і я майже не фоткав.
29. Сходи. Дивно, що перила є!
30. Другий поверх. Через темряву не помітив, що є вентиляційна труба. Та й більше переймався щоб не натрапити на охорону і не провалитися.
31. Кімнати в недобудовах я часто бачив, тому особливо не фоткав.
32. Інша річ - незвичні ракурси і кадри. Наприклад цеглина, що світиться з середини. Без спалаху фото хоч і нечітке, зате здається, ніби щось виблискує з вугілля.
33. Насправді це світло падає на цеглу так, що здається ніби вона сама підсвічується.
34. Залізли на дах. А він весь у дірках.
Не одразу наважився зайти.
35. Дірок повно і товщина бетонного перекриття на мою думку дуже тонка.
36. На даху йолочки ростуть:)
37. Над частиною цеху взагалі немає перекриття.
38. Це дах бічного залу. Центральна частина вища, але туди не полізли - Мері розповідала, що дах прогинається під ногами. А мені й цього даху вистачило:)
39. Висота не дуже (3-4 поверхи). Тому й панорами не ахті.
Видно село Квітневий.
40. І село Перемога.
Як тільки збиралися злазити з даху почув, що хтось ходить знизу. Тому просувалися обережно і виходили іншою дорогою.
41. Іншими сходами (вже без перил) вийшли з другого боку будівлі.
За кліком - (2000 х 554 пікселів).
42. Можна було б ще полазити, але вирішили не нариватися на охорону.
43. З цієї сторони навіть паркан є!
За кліком - (1600 х 658 пікселів).
44. У траві багато пасток у вигляді ям і колодців.
45. Подивився на недобудований цех з іншого кута.
46. Та з іншого ракурсу. Нафоткав мало, тому перед закінченням вилазки вирішив назмімати хоча б щось.
47. Цех. А з цього ракурсу ніби нічого?!
Апетит, як завжди, приходить після їжі:)
48. Другий невеличкий цех.
49. Зсередини усі виробничі цехи однакові. Але ж треба нафоткати достатню кількість знімків.
50. Трохи з іншого ракурсу.
51.
52. Частину бетонних плит знято. Мабуть для продажу, чи просто збирались розібрати будівлю.
53. На даху дірки для вентиляції.
54. Наприкінці вилазки вирішили ще подивитися перший невеликий цех. Але на будівлі здоровенна тріщина.
55. Мабуть скоро розвалиться.
На огляд цього об'єкту витратили лише півгодини, тому що недобудований цех здався нецікавим. Хотів навіть написати, що підійде лише для кавесів ті страйкболістів. Насправді ж, досить непоганий абандон. Хіба шо в аварійному стані і дуже засмічений. А ви як думаєте?
При бажанні можна було б назнімати краще і більше, але враховуючи обставини, вийшло непогано. Просто не зацінив об'єкт.
P.S.: На другу заброшку так і не вдалося потрапити, бо залаз запиляли.
Додому ледве прийшов. Дуже стомився від поїздки. Одночасно хотілося їсти і спати (!). Думав, що впаду посеред дороги і задрімаю. Ніколи такого не було. І лише на наступний день зрозумів, що захворів на грип. Отака історія.
Схожі записи:
Заброшка: недостроенное здание института психиатрии и наркологии
Недостроенная больница в Белогородке
Недостроенная психо-неврологическая больница под Киевом
Поликлиника-недострой в Киеве
Недостроенная база отдыха в Тетеревских лесах
Недостроенная типография в Киеве
Унылая недостроенная школа в Киеве или Три школы в одной