(no subject)
нарешті вдалось підлатати своє замучене взуття пластирем який любязно мені вручила Лариса, і за що їй чергове спасибі)
Всього за к-ка хвилин ми вирушаємо далі. Судячи з карти та треку маршруту прокладеного в неті, набору висоти не передбачалось і усе мало йти вниз.
Так і вийшло. Кілька годин спускались ми кам’янистим серпантином, в ущелину між хребтами, і натрапили на таку ось мальовничу галявину, де з добру годинку відпочивали. цього дня вперше зустріли дві групи людей (туристами їх важко назвати).
Та галявина прилягала до річечки яка супроводжувала нас аж до місця де ми залишили авто і дарувала нам всі свої прикраси, а саме різноманітні красиві каскади які будуть далі на фото.
Це була здавалось нескінченна річка, у нескінченно довгій ущелині так жартував я з Ларискою, йдучи позаду Остапа та намагаючись від нього далеко не відставати. І ось нарешті ще кілька поворотів, і така рідна альтанка, де ми здавалось вже так давно снідали. Останніх 1.5-2 км до машини пройшли непомітно швидко. Закинули всі речі, та поїхали. В Рахові відвідали один кулінарний заклад на березі річки і скуштували їхню смачнючу першу страву. Стомленими, але в доброму гуморі ми всі повернулись додому.
підсумки:
Ось так і закінчився наш похід цими казковими та вражаючими душу та тіло місцями. Це був мій найкращий похід за всю мою скромну в туристичному плані історію. І власний рекорд висоти поставлено, адже на висотах 1937м. над р.м. мені ще жодного разу не доводилось бувати, і втамована жага крокусів як мінімум на цілий рік, усе у цьому поході склалось надзвичайно вдало. Плюс мої черевики нарешті отримали заслужений відпочинок на смітнику =)))
Сподіваюсь що я сюди ще неодноразово повернусь.
Дякую всім хто був зі мною, а особлива подяка комусь одному ;)
додаю трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ymaawtcccfnqudlt