Енциклопедія Міллера. Римське Право. Проблема необмеженого саморозширення.
РИМСЬКЕ ПРАВО - передане наступним епохам головним чином завдяки так званому «Corpus іurіs» візантійського імператора Юстиніана, що правив у VІ столітті, є продуктом безперервного тисячолітнього розвитку правової системи, кульмінацією якого став «класичний період», що тривав упродовж перших двох століть нашої ери. Воно більше стосувалося приватного
( Read more... )
Класичні правники запровадили в римське право різноманітні термінологічні тонкощі, а до того ж зробили його занадто розгалуженим
Класичний період римського права увінчався в ІІІ столітті появою величезних узагальнювальних коментарів Павла та Ульпіана, які тривалий час обіймали найвищі в імперії посади преторіанських префектів. Опісля того занепад стабільного управління унеможливив розвиток права.
століттям пізніше було надіслано копії і до Італії, але з огляду на їх обсяг та складність ними не користувалися до часів відродження юридичної науки в Болоньї ХІІ століття. Болонські доктори ставилися до текстів Юстиніана з тим само благоговінням, що й до Святого Письма,
Автор нажаль пропустив той самоочевидний висновок, що саме БЕЗМЕЖНЕ РОЗРОСТАННЯ писаних "правил життя" було ОДНІЄЮ З над-ВАЖЛИВИХ ПРИЧИН занепаду Риму.
Другою такою над-важливою причиною були надмірні Колоніальні завоювання Риму, які привели до вимивання Кращих людей з Риму на перефирію і одночасно Варваризація самого Риму за рахунок "понаєхавших" з Колоній рабів.
До того часу, як римляни завоювали східні народи, у них панували прості та суворі звичаї. Проте у підкорених народів вони перйняли жадобу розкошів та ідеал безтурботного життя. Такому життю сприяв постійний приплив рабів. Не лише панівна верхівка, а й простий римський люд перейнявся бездіяльністю.
Маси селян переселялися у великі міста. Вчорашні селяни, а нині люди без певних занять створювали небезпечну криміногенну обстановку в Римі. Щоб запобігти заворушенням серед бідного населення, імператори були змушені влаштовувати для народу грубі розаваги та видовища в цирках, роздавати безкоштовно хліб. "Хліба та видовищ!" - було гаслом римського плебесу.
На кінець ІІ ст. Велика Римська імперія досягла найбільших розмірів (за імператора Траяна). Рим завоював Галлію (Францію), Іберію (Іспанію), Британію (Англію), гастину Германії (Німеччини), придунайські країни. Римські гарнізони стояли і на деяких землях стародавньої України. Згодом на місці таборів римських військових гарнізонів виникли міста - Париж, Лондон, Кьольн та ін.
З розширенням завойовницьких воєн раби починають відігравати дедалі більшу роль в житті Римської держави. Їх використовували не лише на фізичних роботох; освічений раб міг бути вчителем, інженером, агрономом, художником, адміністратором, військовим радником… Багаті люди, які не мали своїх нащадків, могли заповісти свої маєтки улюбленому рабу, попередньо відпустивши його на волю. Оскільки рабів у Рим приганяли з завойованих територій, можна собі уявити, яку величезну роль в культурі стародавнього Риму з часом стали відігравати чужоземці. Цей процес дістав у науці назву "варваризації римської культури". Раби, яким доручали відповідальні посади, були цілком байдужими до ідеї римського патріотизму, їх мало цікавили римські чесноти та звичаї. Вони здебільшого погано знали латину, засмічували мову словами "варварського походження".
[академік Б.Б.Шалагінов. Зарубіжна література, підручник для 9класу, "Вежа", Київ-1995, ст18]
Такі наслідки - закономірний результат будь-якої імперської політики. Для того щоб у цьому переконатися, достатньо поїхати до Лондона, Парижу чи Нью-Йорку.
Reply
Leave a comment