так і ні або день з книжечкою

[max_yakimets]

Ура-ура у нас в літературній вітальні двоє гостей:
Максим Тадейович з віршиком та панянка Айра Левін з неясною книжкою про вбивства.

Почнемо з другої страви "Поцілунок перед смертю": сюжет простенький, та друг нахвалював як голодний зять тещін борщ. Щож, нам читати не важко, хоча можна було б і щось інше з'їсти. Раджу людям не дуже хитрим і тим, хто не любить здогадуватися про ім'я вбивці. Бо якось усе просто вийшло. Безхитрісно і некриваво, а як відомо або сила (читай ріки крові і гори опаленого м'яса) або розум. Але, поціновувачі другого Термінатора, читайте до кінця! Сюжетний хід нагадає вам улюблені моменти з фільму.

Далі перша страва. Без лишніх слів і непотрібної паузи. Ось воно:

Сьогодні був у мене сатана.
Моя душа для його непотрібна;
Занадто супокійна і ясна,
До місяця осіннього подібна.
Ми цілу ніч балакали удвох.
Жалівся він, який несправедливий
Чужий мені, йому ворожий Бог;
Який він сам безмежно нещасливий.
Огонь горів криваво-золотий,
Грав по обличчі чорному й смутному...
А в вікна глянув досвіток блідий, -
І гість сказав: мені пора додому.

Дякую Вам, Максиме Тадейовичу.