Unthinkable. Unwatchable.
Террорист (Майкл Шин) - американец, ветеран войны в Ираке, принявший ислам, заявляет в своем видеообращении, что изготовил и заложил три ядерные бомбы с плутонием в трех американских городах. Но в течение суток с момента этого обращения его захватывают военные США. Специального агента ФБР Хелен Броди (Кэрри-Энн Мосс) направляют на секретную базу с целью узнать местонахождение этих бомб. К моменту ее прибытия на место террорист был допрошен законными методами, но при этом ничего не сообщил. Тогда было решено задействовать некого господина «Эйч» (Сэмюэль Лерой Джексон), ветерана спецподразделений, давно работающего на верхи власти. Он же и будет непосредственным исполнителем, назначенным главным штабом для того, чтобы добыть информацию о бомбах. Методы его пыток не назовешь гуманными, но они действенны.
Так скромно описує цей феєричний капєц, який триває дві години, Вікіпедія. Після Into the wild я була хвора тиждень, після цього треба їхати на курорт. Крім неймовірно реалістичних сцен допитів з катуваннями (відрубані пальці, порізи, електрошок, вбивство дружини на очах в чоловіка, та катування дітей - ага, да), там йде надзвичайно сильна психологічна боротьба між головними героями, яким відведено ролі доброго і поганого поліцейських, та між жертвою і катом. І at the end of the day лише кат найкраще знає і розуміє свою жертву, і незрозуміло хто добрий, а хто поганий.
Фільм не про ісламських терористів і не про американську секретну розвідку, а про межу людськості, коли абсолютно незрозуміло, хто жертва, а хто мучитель, хто правий, а хто винуватий, і як далеко у зло можна зайти заради добра і чи людяність в результаті виграє чи програє. Автори фільму ставлять класичний приклад з морального богословя - що важить більше життя однієї людини чи життя мільйонів? І знову приходять до тої самої відповіді - життя на життя не ділиться, не множиться і не додається. Неможливо поставити на шальки терезів людей і вирішити, хто житиме - добрий чи поганий, старий чи маленька дитина. Єдиним мірилом виходить якесь внутрішнє відчуття межі людськості, висловлене Керрі-Енн Мосс - We are fucking humans!!!
Коротше, рекомендую. Але не проти ночі і в компанії, щоб потім можна було голосно поматюкатися