Моя приватна урбаністика
Начитавшись блогів подорожей, які більше про мрії і сенс життя, ніж про міста, країни та
краєвиди, захотілося зібрати докупи свій досвід подорожей і записати приватну
класифікацію міст, в яких вдалося побувати чи пожити деякий час. Бо обожнюю
відчувати міста, саме міста і їх дух (genius loci) - блукати наодинці
без камери і карти, заглядати в закапелки і відчувати себе частиною того міста.
Потім то відчуття зникає і передивляючись фотографії майже неможливо згадати,
що було тим моментом, коли місто стало рідним.
Наприклад з особливою теплотою згадую дощ в Римі біля катакомб і пробіжку по Апієвій дорозі
і підсихання в каплиці Quo vadis або обід в захолустому ресторанчику в
Барселоні, де найменше пиво було літрове, а за сусідніми столиками сиділи
іспанські вуйки і дивилися футбол. А що саме тоді так пройняло, зараз щезло.
(пост без фоток, бо хочу знайти час і їх десь зібрати в одному місці, ну і хай собі кожен
уявляє, що хоче)
Міста-на-річці
Будапешт-Париж -Київ-Ліон-Оттава-Прага-Дрезден-Зальцбург
Найпоширеніший тип міст. Поділ на правий і лівий берег, буду і пешту, старе і нове місто.
Річка місто розділяє і брендує. На карті важливі не вулиці, а мости. І мости -
це щось особливе, неначе люди - з іменами, характером, історіями. Набережні і
тихі вечори. Пройтися вздовж річки як звичайне проведення часу - без поспіху,
або присісти, спустивши ноги з набережної і їсти морозиво, роздивляючись
затоплені речі на дні річки. Можливість швидкого пересування вздовж - в Оттаві
при сильних морозах річка замерзає і люди «їдуть» на роботу на ковзанах.
Міста острови
Нью-Йорк (Манхетен)
Оточений водою і творить свій особливий характер. Відокремленість і елітність. Своє життя, яке треба відкрити і до якого треба увійти.
Міста- порти
Бостон-Барселона-Ніцца
Коли до великої води рукою подати місто стає іншим, не тільки відкритим і різноманітним, але й
по-особливому задумливим. Коли все набридає, можна покинувши турботи, втекти і
дивитись як встає чи сідає сонце і чайки гойдаються на хвилях, блукати по піску
і дивитися як вода змиває сліди. І коли вітер дує з води відчувати в повітрі
солоність моря. Це особливе відчуття свободи і безмежності, відчайдушності і
польоту. Якщо вибирати dream city то це напевно мало б бути таке.
Міста-біля-озера
Женева-Чикаго-Торонто
Наче ховає у собі диво і таємницю. Яке б не було велике, затишне і спокійне. Все дороги ведуть до
озера і навколо нього.
Міста-канали
Венеція-Амстердам-Брюгге-Санкт-Петербург
Мереживо каналів робить місто химерним і загадковим. Не мости, а мостики і переходи (часто
відомі для своїх). Запах води і вологості в будинках, постійні блукання і
відкриття чогось нового. Будинки, що вростають у воду, і човни та човники
пришвартовані «біля порогу» (тут Пітер трохи вибивається з колії). В ньому
чуєшся вдома через кілька годин. Можливо через те, що в тих містах була взимку,
вони нероздільні з затишними ресторанчиками, світлом у чужих вікнах,
промоченими ногами і теплими батареями, легкою хандрою. У такі міста варто
приїжджати, щоб подумати, поблукати і йти далі, не знаю чи могла б там жити.
Міста з «старим містом»
Краків- Львів
Поняття «центру» і неначе справжнього міста, яке означується
старими валами, які ще існують у свідомості людей, згадками про минулу славу і
меланхолійним ставленням до теперішнього. Експлуатується міф старого міста, з
слабенькими пошуками нової ідентичності.
Міста в степу
Денвер
Міста, що вигулькують нізвідки, просто з’являються на горизонті - розлогі, широкі (не
сковує ні вода, ні гори), спокійні і виважені, впевнені в собі, але разом з тим
законсервовані.
Міста-на-горі
Монте-Карло-Сістерон
Всі дороги серпантинами і чим вище підіймаєшся, тим більше натхнення йти, бо більше бачиш
і розумієш. Прогулянка містом - найкращий фітнес. Дивитися на місто можна годинами,
розглядати дахи і вулиці.
Замкнені міста
Leuven-Відень
Кільце чи ring міцно стискають місто в обіймах і
хоча воно вже давно виросло за ті межі, умовна межа залишається. І можливість
обійти-об’їхати місто навкруги. Це було особливим кайфом в Leuven - сісти на велосипед і проїхатись по
кільці, іноді в’їжджаючи в «місто» на незнайомі досі вулички і знати, що
повернувши наліво-направо, знову знатимеш, куди їхати. Карта неначе розрізаний
апельсин - головні дороги від центру до кільця
Міста травмовані
Городок
Міста, яким забрали те, що було їх ознакою. У маленького Городка було озеро - риболовля, водні
прогулянки, затишок. Тепер воно перетворилася на місто-трасу - вічний транзит людей, думок, відчуттів. Така
собі корчма на розі дороги, по якій вже мало хто їздить.
Класифікація
неповна, тому цей пост стоятиме з датою 2012 року, щоб постійно його
поповнювати і додавати деталей. Описи географічно настроєві і можуть не мати
нічого спільного з справжньою географією та особливостями. Не можу ніяк
класифікувати Рим, який собі стоїть від усіх зовсім окремо (можливо місто
пагорбів або місто бездумного щастя, бо так тоді відчулося) і Вільнюс та
Каунас, які не вдалося відчути, бо сильно в той час хотілося зрозуміти Литву в
цілісності. Важко кудись вписати Кембридж, який наче з Бостоном, але також і
окремо, як місто-живої ідеї вічного студента.