Ввічливість

Apr 18, 2011 13:28

 Відкрив для себе ввічливість. Навчався у братика, але і батьки трохи підучили. Тепер я вітаюся, прощаюся, проводжаю, зичу на добраніч і доброго ранку, а особливо впевнено дякую за все на світі - за сніданок, за іграшки, за приділену увагу.

Люблю підійти до тата, особливо коли він чимось заклопотаний, показати йому іграшку, чи зроблену з конструктора власноруч машинку. Він подивиться, скаже що я молодець, кілька секунд пограється і віддасть, занурившись знову у свої справи.
Тоді я беру іграшку назад і йду гратися далі. Але на порозі кімнати зупиняюсь, повертаюся до нього і просто так кажу: «Тату!.. Дякую» і вже тоді виходжу. Тато від того завжди такий розчулений.
Previous post Next post
Up