2

Feb 11, 2011 02:06

Ну от мені і 2. Хороший привід написати чим я зараз живу.
Мова моя швидко розвивається. Я підсів на муки(ки) Baby і навіть непогано повторюю англійські слова. Українські слова теж добре вчаться.
Особливо мона?
Мона? це не питання, такий спокійний запитальний ультиматум. Справа в тому, що моя заповзята вдача дуже агресивно реагує на всякі заборони і відмови. А часто навіть коли я їх собі намислю.

Купка. Це, даруйте, горщикове слово. З якогось часу я вже не кажу а-а, а кажу купки! І вже після завершення процесу радісно сповіщаю - є купка! або нема купки!

Онка. Це найкращий друг - слоненятко. Вимова утворилась під впливом назви слоненятко на перше ім'я - слоник (оник). Потоваришували ми після того, як я побачив мукик про мамонтеня. Одразу знайшов вдома жовтого слоника і відтоді він рідний-рідний.

Але найважливішим із останніх нових слів є слово дякую. Братик Аза дуже чемний і часто його вживає. То ж і я за ним почав.
Хоча не у всьому ми миримось, часто сваримось, кусаємось і б'ємось (здебільшого я його, якщо правду казать), але він для мене, певно, найрідніший після мами. І Назар це теж відчуває.

От і зараз я сплю, а у вітальні лежить подаруночок від батьків і власноруч написана листівка від Назара.
Мабуть, не буду я його завтра кусати. Аби лише подарунки не відбирав!
Previous post Next post
Up