(no subject)

Feb 16, 2012 23:40

Ось мені вже й три.
Став дуже дорослим, іноді навіть слухаюсь, реву все менше і часто можу пояснити свої побажання.
Тепер і Назарик зі мною все частіше грається. І з татом можу весело показитися. Мама привчає мене до віршиків. Це складно.
Втім. складно не вивчити віршик, не подумайте! Складно його вивчити таким, який він є. Бо моя хлопчача уява часто додає зайві деталі:

У'анці бі[л]я хатки маўесенькі с'їди -
Зайцятоцько... вухате п'иходиўо сюди ...
...
...
п[р]иїздзяло на т'акто'ї, сюди до мене, до Матвія Мачехіна!

Через кілька днів вивчення цього простого віршика набуло свого логічного продовження:

У'анці бі[л]я хатки маўесенькі с'їди -
Зайцятоцько вухате п'иходиўо сюди.
Стояўо бія хати, ступиўо на поїг...
Але т'акто[р] зацекав!

Після цього я, звісно, віршик таки вивчив. Але як може в лісі по снігу зайчатко пересуватись без трактора, просто не уявляю.
Previous post Next post
Up