І все таки я це люблю:)
Люблю, люблю, люблю. Все більше і більше мене впирає Мак Дональдс, а ще ці кльові дєвучки й мучачики з літерами «еМ» на кртатих сорочках, які вже в котре безуспішно намагаються впарити мені якийсь жирний генетично-модифікований пиріжок. І мені глибоко перпендикулярно скількох корів вони січуть для своїх гамериканських канапок, і на якому маслі смажать свої тошнотворні котлети, бо я їх все-одно не їм. "Вільна каса" і всі тридцять два зубчики для вас єдіних. Чисті туалети з альпійською свіжістю й туалетним папером, веселі школярочки з піднятими руками знають ідеально-правильну відповідь «вільна каса!», вічний хлопчик сімпапусік із шваброю в його тендітних руцях, реклама порції морозива за 1 гривню, жести, смайли, погляди. Іноді я просто заходжу туди за горнятком кави, й крім кавових амбівалентностей більше нічого не замовляю. Посидіти, почекати, подумати, зустріти, потеревенити. Сухо і комфортно. Ідеальна відправна точка для зустрічей. I’m lovin’ it:)