Burn, burns, burns
Мене давно не було Тут, але я був Там. І ось я Тут. Я маю силу! І, що важливіше, - тепло!
Здається час зупинився. Лише їсти хочеться. Це повертає на землю. На землю, якою її створено. Якою вона є. На землю, яку я люблю.
Виходиш вранці на замерзлі вулиці ще сонного міста й вмикаєш автопілот. Кроки на зустріч новому світлому дню, де білки намагаються швидко переставляти свої куці лапки щоб не зупинити Це колесо. Все зашибісь, але Час Час Час. Точніше його нинішня хронічна нестача. Тут-там-сям, те-се, фуййо-муййо… бла-бла-бла. Понеділок, вівторок, четвер, п’ятниця, субота… Світ розігнався і мчиться зі швидкістю двох шумахерів. Мрію про відпочинок, але все частіше думається, що найкращий відпочинок - це зміна діяльності. В моєму персональному раю буде 36 годин!
Ще, я зрозумів, де треба жити - Токіо (мінімум 2 роки). Сенчу посьорбати, Фудзіямою порискати, далі - схід сонця, чайна церемонія і харакірі… Влізти в самісіньке серце технологічного мурашника й відчути себе українським вікінгом - операційна система Dos v2.0. А тоді повернутися назад в Київ й відпочивати як в селі, провістивши себе справжнім селюком гречкосієм.
А в японок, все таки, чудова будова тіла (тіло будова? фігура!), завжди по-дитячому всміхнені, і вдягаються вони прикольно.
Я обожнюю Японію!
П.С. Внутрішнє і зовнішнє нерідко співпадає. Змінив вигляд свого жж-урналу. Найкраще смакує з 1280х1024((: