Вбити дєвочку
І тут приходить ВОНА! Вся така красива, розцяцькована, вбрана в красиві мешти дівчина чи то дівчьонка, чи то пак тьолка. Приходить й починає одразу мене пестити, цілувати у праве вушко й далі, далі… закликає до ніжності, приємні словеса говорить. Як можна пручатися коли тебе пре, коли ти на девятому небі і тобі хочеться співати солов’їних пісень від такого задоволення? Я почав тонути в її обіймах, і от прорвала нежить задоволення. Ми кохалися, хоч в думках я був з іншою. Сидиш із широко заплющеними очима і розумієш, що це не правильно, ніхарашо, не в цьому правда, брат! От же ж холера причепилась. Я беру довгу мотузку, кілька разів обвиваю навколо її шиї і відчайдушно починаю її, безсоромну капосницю, активно душити. Помри ж сцуко, я тебе ненавиджу! Щоб очі мої блядські більше тебе не бачили. Вона ще певний час намагається активно пручатися, ніжками-ручками крутити і битися, про прощення писком благає, мовляв ти що Чорта не бачив, побійся. А потім її не стало, царство їй пекельне. Оттак я вбив лінь. Розчавив і викинув як жмуток поп-мотлоху. Тепер так красіво довкола:)