Як агітували в 98-му
В редакції однієї місцевої газети знайшов архів передвиборчої агітації за 1998 рік. Це були перші вибори народних депутатів за змішаною системою, коли партії отриали можливість перевірити привабливість свого бренду і конвертувати ії в голоси виборців. Окремо - мажоритарка, але тоді це було звичне явище, а вибори за партійними списками - ще в дивину. Саме тому ці рекламні листівки цінніше, бо це - початок реклами партій, їх перші кроки у побудові кампаній, стратегій тощо.
Тож, дивіться самі.
Рух - за зміни
Ця агітка серед інших мені подобається найбільше. Тут є перелік людей, яких партія веде до Верховної Ради, і коротенька програма, і звіт. Як бачимо, при підготовці листівки було враховано специфіку Донеччини - текст викладений російскою, щоб агітація сприймалася якомога краще. Шкода, що вони тоді провели так мало своїх людей до ВР (46 депутатів з 450). Партія здобула впевнену перемогу на Галичині та на Волині.
Прєвед, Мєдвєд
А от СДПУ(о) вирішили піарити не стільки партію, скільки її лідера. Глянцевий календар формату А4 - нова на той час форма агітації, коли політичні агітки були сірими і невиразними. Наприкінці агітки наголошується маловідомий факт, що Медведчук на виборах до ВР другого скликання (1994-1998 рр.) набрав в своєму мажоритарному окрузі рекордну кількість голосів - 94,16. Подібний результат (90,16) він продемонструвавм і в 1998 році. А партія тоді ледве-ледве здолала чотирьохвідсотковий бар'єр і провела в Парламент 14 депутатів за списками та трьох мажоритарників з Закарпаття. Тільки в цій області ця партія користувалася значною підтримкою громадян. На політичному ландшафті Закарпатська область своєрідна і ніні - на місцевих виборах краще за інших виступила партія Віктора Балоги "Єдиний Центр", яка в інших регіонах маловідома.
Рекламна... ікона
А ось один з перших зразків поєднання політичної агітації та релігії. На мій погляд, доволі цинічний. Погляньте, який строкатий склад - в одній партії Звягільский і Яворівський. Це я про схильність останнього пристсовуватися до будь-яких політичних умов. Народний депутат СРСР (1989-1991), до 1990-го року член КПРС, в цьому ж році проходить в Парламент від НРУ, в 1994 - від ДемПУ, в 1998 - невдало балотується від партії НЕП, в 2002 - він депутат-нашоукраїнець, а з 2006-го - бютівець. Хоча на цій листівці і є підпис Звягільського, в 1998-му він пройшов до парламенту як самовисуванець по одному з округів Донецька. За партійними списками НЕП до парламенту не пройшов, лише один мажоритарник (в Києві) представляв цю партію в Раді.
Порву за ПРВУ!
Ви точно знаєте цю партію з довгою назвою. Однак партійці вирішили, що назва з чотирьох слів - надто коротка і назвали її так: "Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України»". Але з 2001 року назву значно спростили - вона і дотепер називається "Партія регіонів". В 1998-му нерозкручена ПРВУ набрала 0,90% голосів виборців і провела лише одного "мажолітарника" - міського голову Донецька Володимира Рибака. Тоді лозунги "З нами ..." не проканали. До речі, якщо хтось думав, що "агитпоп" - це ноу-хау місцевих виборів 2010 року, той помилявся. Достатньо подивитися на другу ілюстрацію. Це той самий настоятель Києво-Печерської Лаври, який користується мерседесом за мільйон та полюбляє хамити журналістам. Зв'язків із партією він не втратив і зараз - з 2008-го він депутат Київради від Партії Регіонів.
Далі буде...
Тож, дивіться самі.
Рух - за зміни
Ця агітка серед інших мені подобається найбільше. Тут є перелік людей, яких партія веде до Верховної Ради, і коротенька програма, і звіт. Як бачимо, при підготовці листівки було враховано специфіку Донеччини - текст викладений російскою, щоб агітація сприймалася якомога краще. Шкода, що вони тоді провели так мало своїх людей до ВР (46 депутатів з 450). Партія здобула впевнену перемогу на Галичині та на Волині.
Прєвед, Мєдвєд
А от СДПУ(о) вирішили піарити не стільки партію, скільки її лідера. Глянцевий календар формату А4 - нова на той час форма агітації, коли політичні агітки були сірими і невиразними. Наприкінці агітки наголошується маловідомий факт, що Медведчук на виборах до ВР другого скликання (1994-1998 рр.) набрав в своєму мажоритарному окрузі рекордну кількість голосів - 94,16. Подібний результат (90,16) він продемонструвавм і в 1998 році. А партія тоді ледве-ледве здолала чотирьохвідсотковий бар'єр і провела в Парламент 14 депутатів за списками та трьох мажоритарників з Закарпаття. Тільки в цій області ця партія користувалася значною підтримкою громадян. На політичному ландшафті Закарпатська область своєрідна і ніні - на місцевих виборах краще за інших виступила партія Віктора Балоги "Єдиний Центр", яка в інших регіонах маловідома.
Рекламна... ікона
А ось один з перших зразків поєднання політичної агітації та релігії. На мій погляд, доволі цинічний. Погляньте, який строкатий склад - в одній партії Звягільский і Яворівський. Це я про схильність останнього пристсовуватися до будь-яких політичних умов. Народний депутат СРСР (1989-1991), до 1990-го року член КПРС, в цьому ж році проходить в Парламент від НРУ, в 1994 - від ДемПУ, в 1998 - невдало балотується від партії НЕП, в 2002 - він депутат-нашоукраїнець, а з 2006-го - бютівець. Хоча на цій листівці і є підпис Звягільського, в 1998-му він пройшов до парламенту як самовисуванець по одному з округів Донецька. За партійними списками НЕП до парламенту не пройшов, лише один мажоритарник (в Києві) представляв цю партію в Раді.
Порву за ПРВУ!
Ви точно знаєте цю партію з довгою назвою. Однак партійці вирішили, що назва з чотирьох слів - надто коротка і назвали її так: "Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України»". Але з 2001 року назву значно спростили - вона і дотепер називається "Партія регіонів". В 1998-му нерозкручена ПРВУ набрала 0,90% голосів виборців і провела лише одного "мажолітарника" - міського голову Донецька Володимира Рибака. Тоді лозунги "З нами ..." не проканали. До речі, якщо хтось думав, що "агитпоп" - це ноу-хау місцевих виборів 2010 року, той помилявся. Достатньо подивитися на другу ілюстрацію. Це той самий настоятель Києво-Печерської Лаври, який користується мерседесом за мільйон та полюбляє хамити журналістам. Зв'язків із партією він не втратив і зараз - з 2008-го він депутат Київради від Партії Регіонів.
Далі буде...