ейфорія
і день був дивний, і сказав неважливе, а важливе мовчиш і досі... і все воно якесь таке собі. але так сталось, що ідеш ти улюбленою вулицею, а в одній руці - пляшка цинандалі 2008-го (і похєру, який то був врожай - головне рік був видатний), в другій - улюблена риба-сьомга. і на якомусь куті ти чуєш, як хтось каже "я самий щаслівий чєловєк", а буквально за два кроки навпроти тебе йде пара обнімається і одночасно тримається за руки, а потім ще за кілька кроків біля завєдієнія, в якому грає улюблена пісня в улюбленому виконанні... ти зупиняєшся, вдихаєш запах сирого і теплого подолу, чуєш, як б'ється власне серце (так, я знаю - це по умнаму називається арітмія)...