Читаю
"Завжди так: хочеш не хочеш - мусиш боротись, інакше з цього нічого не вийде, або сиди вдома і не рипайся, або вже давай - спробуй взяти за яйця прикрі обставини, а там, якщо все вдасться - на тебе обов’язково чекатиме джек-пот, ну, там, не знаю, що в таких випадках дають переможцям - дисконтна картка, постійні знижки, безкоштовний секс, коротше - борсайся, інакше тобі з цього гівна всеодно не вибратись..."
"- Ти їх коли востаннє бачив?
- Яка різниця? - говорить Вася. - Мені їх не треба бачити, щоб любити".
"Те, що він добровільно вивалив своє мізковиння на кухонну підлогу, ні про що не свідчить - бувають в житті такі моменти, коли найвищою чеснотою і найбільшим моральним вчинком є звільнити оточуючих від своєї присутності, і такі речі розуміти треба".
"Представники сильних професій мають помирати красиво, це лише різна інтелігентська щлоїбень може захлинатись у помиях і мучитись від геморою, а справжні чоловіки, котрі стискають у своїх правицях, що там вони стискають у своїх правицях, ось, котрі стискають у своїх правицях важелі від основних механізмів цього життя - вони мають згорати на виробництві, героїчно падати на гарячі долівки ливарних цехів, обриваючи власний робочий стаж, помирати від білої гарячки і перепою, від різного там побутового травматизму, якщо білу гарячку можна вважати побутовим травматизмом".
"...що насправді ніякого тіла не існує - ні мого, ні Маріїного, ні його власного, і що вся ця шкіра натягнута ромами на крихкі й болючі тіла наших любовей і наших печалей просто для того, аби ніхто не знав, що насправді нас ніхто і ні в чому не обмежує, і що можна плисти куди хочеш - немає жодних стінок, немає жодних засторог, немає нічого, що могло б тебе спинити..."
С. Жадан "Депеш Мод"
"- Ти їх коли востаннє бачив?
- Яка різниця? - говорить Вася. - Мені їх не треба бачити, щоб любити".
"Те, що він добровільно вивалив своє мізковиння на кухонну підлогу, ні про що не свідчить - бувають в житті такі моменти, коли найвищою чеснотою і найбільшим моральним вчинком є звільнити оточуючих від своєї присутності, і такі речі розуміти треба".
"Представники сильних професій мають помирати красиво, це лише різна інтелігентська щлоїбень може захлинатись у помиях і мучитись від геморою, а справжні чоловіки, котрі стискають у своїх правицях, що там вони стискають у своїх правицях, ось, котрі стискають у своїх правицях важелі від основних механізмів цього життя - вони мають згорати на виробництві, героїчно падати на гарячі долівки ливарних цехів, обриваючи власний робочий стаж, помирати від білої гарячки і перепою, від різного там побутового травматизму, якщо білу гарячку можна вважати побутовим травматизмом".
"...що насправді ніякого тіла не існує - ні мого, ні Маріїного, ні його власного, і що вся ця шкіра натягнута ромами на крихкі й болючі тіла наших любовей і наших печалей просто для того, аби ніхто не знав, що насправді нас ніхто і ні в чому не обмежує, і що можна плисти куди хочеш - немає жодних стінок, немає жодних засторог, немає нічого, що могло б тебе спинити..."
С. Жадан "Депеш Мод"