Sep 20, 2014 18:50
"Депеш мод", Сергія Жадана, це історія про студентів харківського вишу (90-х років), що вживають одночасно горілку і легкі наркотики й почувають, від того, себе, як річка, що тече проти своєї течії.
Більше, про неї, сказати немає чого. 7 з 10. Нормально.
Одначе з Жадановою прозою в мене така біда, що я ще не натрапив на жодну його книгу, що вийшла б за межі стилістики 90-х. Суцільні темні дев’яності з оповідання в оповідання і хоч ти трісни. Залишається сподіватися, що така книга, що виведе його з них, з якою він переступить на наступний щабель, вже десь є, або, принаймі, буде.
Ще є така думка, що найкраще талант поета осягається з його прози. Ця проза ("Депеш мод") слабка і "Жаданівська", але дуже відповідає тому, що він писав і у віршах того ж періоду (ті ж самі "Гриби Донбасу" й ціла низка інших, що нагадають більше відшліфовану й вичитану прозу, ніж поезію).
Тому будемо шукати й читати далі. Тим паче, що сьогодні в його поетиці яскравий новий виток, а видана, нещодавно, збірка, в рамках антології сучасної української поезії, вийшла сильною, інформативною, показовою (з точки зору прогресу автора) й цікавою.
Книжечки