Из блога "украинского националиста" (Ванкувер).
я то все понял сразу, но не решаюсь дать свой перевод. привожу в оригинале ключевой момент:
"...Наша група, як я вже сказав, діяла підпільно, конспіративно, бо есесівські головорізи не дрімали, а жорстоко і безжально знищували кожного, хто проти них виступав. Вони ж бо фашисти-інтернаціоналісти, як і комуністи-інтернаціоналісти на словах, а насправді - міжнародні розбійники. З газет і листівок ми дізналися: щойно в Києві було розстріляно багато Євреїв і велику кількість українських діячів разом з Оленою Телігою. Верховцівчани гомоніли, ніби-то на сусідній станції Божедарівка (нині Щорське) гестапо знищило 26 юнаків і дівчат за приналежність до ОУН. На жаль, я не знаю, як по війні кваліфікувала ці жертви “совєцька влада”, бо як тільки “освободітєлі” звільнили Верховцеве, нас, націоналістів, почали виловлювати і віддавати до трибуналу..."
обратите внимание на стоящие рядом предложения о расстреле евреев в Киеве и репрессиях за принадлежность к ОУН в Днепропетровской области.
еще одно наблюдение относительно армии Власова в качестве полицаев. прямо как цитата из "киселев-тиви". а почему так? потому что "коммунисты" и фашисты" - одинаково ...
"...Мушу пояснити, хто такі власівці. Радянський генерал Власов перекинувся до німців, створив з військовополонених мільйонну армію РОА (Российскую Освободительную Армию), яка разом з фашистами воювала проти “совєтів”. І що характерно - Сталін, “компартія і правітєльство” намагались усіляко замовчувати власівщину, за те на всі лади кляли й звинувачували в зраді “менших братів” - литовських, латиських, естонських і українських повстанців.
Скільки отих власівців опричничало в нас на Верховцевому - не знаю, а той поліцай був жорстокий і ненавидів “хохлов”. Той гад, живучи на нашій землі, пожираючи наш хліб, сало і курей, плював нам у вічі: “Хохли! Когда вы научитесь говорить на человеческом языке?”..."
А это автобиография автора:
"Микола Невидайло народився 1923 року на Дніпропетровщині. Голодував у 1933 році. 1941 р. закінчив 10 класів Верховцівської середньої школи, призваний до армії. Під Запоріжжям потрапив у полон, з якого втікає. В окупації вступає в підпільну організацію, що бореться за незалежність України. Після відступу німців у 1943 р. іде на фронт. Поранення. Шпиталь. За членство в ОУН воєнним трибуналом засуджений на 10 років. 1954 р. виходить на волю. Здобуває вищу освіту. Пише новели, повісті, роман, але його твори публікуються тільки після здобуття Україною незалежності. Микола Гаврилович Невидайло відійшов у вічність у 2012 році, залишивши нам своє неперебутнє слово. Завдяки зусиллям, насамперед сина Миколи Гавриловича - Мирослава, - з’являються нові пожиттєві видання творів його славетного батька. 2013 року побачили світ “Нариси з історії України, від прадавніх літ до сучасності. Буквар патріота України. Публіцистика” Миколи Невидайла, 2014 року - його ж таки книжкова новинка “Людина людині - вовк!”, своєрідне завершення Невидайлового чотиритомника на паперових носіях. Дві останні збірки творів видатного січеславського письменника, як і всі попередні, заслуговують на справді масові тиражі, вони для всіх наших книгозбірень. Кількатомове зібрання Невидайлових писемних шедеврів - це велика яскрава симфонія, воістину буквар патріота, симфонія для мільйонів читачів. Павлоградський письменницький Дім “Дивосвіт”, Георгій Люлько, Олександра Скора (Люлько), Члени НСПУ. 15.12.2015"
"...Наша група, як я вже сказав, діяла підпільно, конспіративно, бо есесівські головорізи не дрімали, а жорстоко і безжально знищували кожного, хто проти них виступав. Вони ж бо фашисти-інтернаціоналісти, як і комуністи-інтернаціоналісти на словах, а насправді - міжнародні розбійники. З газет і листівок ми дізналися: щойно в Києві було розстріляно багато Євреїв і велику кількість українських діячів разом з Оленою Телігою. Верховцівчани гомоніли, ніби-то на сусідній станції Божедарівка (нині Щорське) гестапо знищило 26 юнаків і дівчат за приналежність до ОУН. На жаль, я не знаю, як по війні кваліфікувала ці жертви “совєцька влада”, бо як тільки “освободітєлі” звільнили Верховцеве, нас, націоналістів, почали виловлювати і віддавати до трибуналу..."
обратите внимание на стоящие рядом предложения о расстреле евреев в Киеве и репрессиях за принадлежность к ОУН в Днепропетровской области.
еще одно наблюдение относительно армии Власова в качестве полицаев. прямо как цитата из "киселев-тиви". а почему так? потому что "коммунисты" и фашисты" - одинаково ...
"...Мушу пояснити, хто такі власівці. Радянський генерал Власов перекинувся до німців, створив з військовополонених мільйонну армію РОА (Российскую Освободительную Армию), яка разом з фашистами воювала проти “совєтів”. І що характерно - Сталін, “компартія і правітєльство” намагались усіляко замовчувати власівщину, за те на всі лади кляли й звинувачували в зраді “менших братів” - литовських, латиських, естонських і українських повстанців.
Скільки отих власівців опричничало в нас на Верховцевому - не знаю, а той поліцай був жорстокий і ненавидів “хохлов”. Той гад, живучи на нашій землі, пожираючи наш хліб, сало і курей, плював нам у вічі: “Хохли! Когда вы научитесь говорить на человеческом языке?”..."
А это автобиография автора:
"Микола Невидайло народився 1923 року на Дніпропетровщині. Голодував у 1933 році. 1941 р. закінчив 10 класів Верховцівської середньої школи, призваний до армії. Під Запоріжжям потрапив у полон, з якого втікає. В окупації вступає в підпільну організацію, що бореться за незалежність України. Після відступу німців у 1943 р. іде на фронт. Поранення. Шпиталь. За членство в ОУН воєнним трибуналом засуджений на 10 років. 1954 р. виходить на волю. Здобуває вищу освіту. Пише новели, повісті, роман, але його твори публікуються тільки після здобуття Україною незалежності. Микола Гаврилович Невидайло відійшов у вічність у 2012 році, залишивши нам своє неперебутнє слово. Завдяки зусиллям, насамперед сина Миколи Гавриловича - Мирослава, - з’являються нові пожиттєві видання творів його славетного батька. 2013 року побачили світ “Нариси з історії України, від прадавніх літ до сучасності. Буквар патріота України. Публіцистика” Миколи Невидайла, 2014 року - його ж таки книжкова новинка “Людина людині - вовк!”, своєрідне завершення Невидайлового чотиритомника на паперових носіях. Дві останні збірки творів видатного січеславського письменника, як і всі попередні, заслуговують на справді масові тиражі, вони для всіх наших книгозбірень. Кількатомове зібрання Невидайлових писемних шедеврів - це велика яскрава симфонія, воістину буквар патріота, симфонія для мільйонів читачів. Павлоградський письменницький Дім “Дивосвіт”, Георгій Люлько, Олександра Скора (Люлько), Члени НСПУ. 15.12.2015"