мозг нації
Вот і я приобщився к цінностям громадянського суспільства: тімбілдінгу, девелопінгу, фактчекінгу, тренінгу. На цей останній мене зазвав Фонд народонаселення ООН, а я, дурак, согласився. Ну тепер буде про шо внукам розказать.
Дєйство проходило на конференційній базі налогової в Конча-Заспі (а я-то по недомислію думав шо поселять в якомусь піонерлагері в Пущі вчетвером з сильно п"ющими акулами пера). Поетому першою з побачених мною прімечательних вещєй став забор, которий, судя по його протяжонності, вполнє мог би содержать внутрі себе якусь європейську карлікову монархію. Помімо колічества забора, впечатляло і його качество: він був сложен із сірих валунів, обтьосаних океаніческім прібоєм, а внутрі каждой сєкциї імєлась красіва вставка з красного кірпіча і камня, но вже другого. Злиє язикі наклеветали потім, шо заграждєніє і облєчонна в нього територія належить бізнесмену і патріоту Андрію Клюєву. Заступник директора фонда намагався вслух прикинути, скільки ж може коштувати один такий забор, і сожалєл, шо недавня акція в Міжнародний день боротьби з бідністю пройшла не в цих благословенних краях. Дійсно, якби розжирілі українські трудящі побачили це благолєпіє, вони б нарешті зрозуміли, що бідність в Україні вже давно подолана.
В налогової інспекції зданіє оказалось попроще, но вполнє сєбє на рівні трьохзвьоздочного готеля, по оцінкам незалежних експертів. Плюс, до нього прімикає тоже поетіческій лісок з елегантними бунгало для отдихающих податківців. А за завєтной каліткой, закритой на ключік, скривається окремий частний, тобто податковий, пляж.
В цьому вєліколєпії розселився цвіт вітчизняної журналістики: творчі одиниці з п’яти регіональних гостелерадіо, двох газет зі словом «вечірній» у назві, а також, наприклад, помічниця кіровоградського губернатора. Тренінг обіцяв бути цікавим: під час ритуального знайомства по колу співробітниця газети, здається, «Сім’я і дім» сказала, шо з усіх питань демографії та репродуктивного здоров’я її особенно безпокоє той факт, шо «неповноцінні сім’ї народжують дітей, внаслідок чого вимирає Нація».
Подробнєє раскрить тєму удалось уже під час першої лекції. Після того, як тьотка з Інституту демографії дійсно непогано розказала шо к чему, про скорочення населення, депопуляцію, бессмисленность «рожать больше» і необхідність іміграції, представниця державної ТРК з нескореного Поділля поставила злободенне питання: «Ч’и правильно я зрозуміла, шч’о за 20 років портрет типового українця виглядатиме як вузькоокий негроїдний афромексиканець? Адже є ризик втратити етніч’ну складову Нації!». Впрочем, ожидать якогось іншого розвитку собитій могла тіки дуже неопитна людина. Чуть пожже відзначився ведущій модератор фасілітатор - глава якогось «прес-клубу», від якого за версту несло УРСРівською інтелігенцією: «Ось знаєте, колеги, у Франції Саркозі зараз трохи навів порядок - а так там же теж були суцільні негри, і неможливо було пройти по вулиці, вони чіпляються до тебе, хапають - і це теж Париж! І нам, звичайно, теж потрібно дбати про свою Націю, щоб не допускати до такого, що робиться у Франції, в Німеччині. Там, до речі, зараз ці питання теж активно обговорюють, і не на користь цих меншин». На жаль, ця перлина злетіла з його вуст, не дочекавшись якоїсь пари годин до прибуття директорки фонду, Нузгат Ехсан, яка мала вручати сертифікати всім учасникам тренінгу про те, що вони тепер навчені кваліфіковано розповідати про семимільярдне населення світу в усій його многогранності і красотє.
Помімо етого співець громадянського суспільства пространно висловився в том духе, шо «гомосексуалізм не треба перетворювати на шоу і рекламувати його». Того ж мнєнія були й галицько-волинські журналістки, які після лекції про «демографічний перехід» і особливості сучасного суспільства отримали завдання підготувати тіпа матеріал про планування сім’ї в нинішніх умовах. Вони постановили «заборонити рекламу гомосексуалізму, звичайно ж шлюби гомосексуальні заборонити» і взагалі всяческі карать «таких людей» (но, відімо, не анально), тому що вони хоча й беруть на виховання чужих кинутих дітей, але «від них підвищення народжуваності не дочекаєшся».
Но! При цьому! Наступним пунктом в їх програмі було ставлення до заборони абортів, як у Польщі, і воно внезапно оказалось різко негативним. «Це просто неприпустимо, щоб чоловіки якійсь сторонній жінці забороняли щось, втручалися в її особисте життя. Ну а от якби жінки чоловікам, наприклад, заборонили мати секс протягом року? От прив’язали там, і все?» Тут уж я не витримав і напомнив, шо вони, жінки, хвилину назад мені, чоловіку, забороняли імено шо мати секс. «Ну так от, вас же це обурює!», - не растерялісь майстрині слова. Тоїсть, западенсько-селянський консервативний побутовий фашизм у рамках відродження Нації це само собой, а усвідомлення власних репродуктивних прав, наданих богомерзкою Жидокомуною (і спрямованих, прямо скажем, не на підвищення народжуваності) - це само собой. Поговорили б вони при найяснішому цісарі Франці-Йосифі.
Ще одна пятімінутка ненависті відбулась на тему тютюнопаління: з подачі божевільного редактора столичної газети «Селянська правда» представники громадянського суспільства плідно обговорили разнообразні покарання для тих, хто курить.
Другим номером виступала тьотка, яка годин шість розказувала про підліткову сексуальність, ризики для здоров’я і способи контрацепції. Перемежая труд вєсєлієм у вигляді інтерактивних ігр тіпа «хто щитає шо таке-то твердження міф, хай стає направо, а хто думає шо правда - наліво». Цікавість подачі матеріалу засвідчує хоча б бєглий погляд на мій конспект за цей час:
По ідеї, внаслідок цього времяпрепровождєнія журналісти мали позбутися консервативних і просто дибільних міфів і навчитися нормально висвітлювати ці теми не хіхікая і не покриваясь пятнамі, нести сексуальну просвіту в молодіжні маси в удобоусвояємой формє і служити справі прогресу. Канєшно, тьотка розказала багато прогресивних вєщєй, виступала за сексуальну освіту і т.д. - но лейтмотивом цього шестигодинного ordeal стало твердження, шо всім хтивим підліткам за глаза хвате пєттінга, ласк і романтичних ухаживаній, а от сєкса їх надо отучать. Відповідно, і в головах, убельонних пероксидом водорода, отложилась іменно ця незамисловата мисль. «Виктория, конечно, очень интересно рассказывала. Ведь у нас уже давно есть передача, но мы там до сих пор всё время рассказывали о необходимости контрацепции. А теперь вот понятно, что неправильно делали: надо агитировать их за воздержание!», - підсумувала за ужином ітогі трудного дня главредша-радійщиця з Дніпропетровщини. Як сказали би інтернет-завісімі підростки, фейспалм.
Чудеса работи з молодьож’ю показала і наступна лекторша, яка розказувала про «клініки, дружні для молоді» і показувала, як молодь туди агітують ходити. На одному ролику, наприклад, рісованний віхрастий мальчуган в стилі заставки відеожурнала «Єралаш» заходе в разні кабінєти і непринуждьонно спілкується там з мордатими врачами, знятими в натурі. Інша клініка рекламує себе посредством вивіски на кірпічній стіні з ізображенієм якогось Капітошки. Як ці потужні образи та спецефекти мають переконати 15-літню вагітну жінку секс-бізнесу з невизначеним ВІЛ-статусом звернутися к спеціалістам - знає лише Даждьбог.
Тєм врємєнєм, гдє-то далєко внезапно підписали угоду про створення повноцінної зони вільної торгівлі в рамках СНГ. І писати екстрену статтю про це прийшлось не мені, що в умовах сдєльної праці скоріше мінус, чим плюс.
Но нєт худа без добра: мене зато поїли чілійським віном (кстаті, представниці соціальної журналістики постійно вимагали, шоб я їм наливав це вино з бутилки, яка в них перед носом стоїть; я-то, развращонний житель «великого мегаполюса»*, від такого давно отвик), подарили флешку (наконєц-то хоть хтось!) і по дороге назад провезли через трущоби Борщаговки.
*вираженіє, услишанноє від одної з лєкторш
Дєйство проходило на конференційній базі налогової в Конча-Заспі (а я-то по недомислію думав шо поселять в якомусь піонерлагері в Пущі вчетвером з сильно п"ющими акулами пера). Поетому першою з побачених мною прімечательних вещєй став забор, которий, судя по його протяжонності, вполнє мог би содержать внутрі себе якусь європейську карлікову монархію. Помімо колічества забора, впечатляло і його качество: він був сложен із сірих валунів, обтьосаних океаніческім прібоєм, а внутрі каждой сєкциї імєлась красіва вставка з красного кірпіча і камня, но вже другого. Злиє язикі наклеветали потім, шо заграждєніє і облєчонна в нього територія належить бізнесмену і патріоту Андрію Клюєву. Заступник директора фонда намагався вслух прикинути, скільки ж може коштувати один такий забор, і сожалєл, шо недавня акція в Міжнародний день боротьби з бідністю пройшла не в цих благословенних краях. Дійсно, якби розжирілі українські трудящі побачили це благолєпіє, вони б нарешті зрозуміли, що бідність в Україні вже давно подолана.
В налогової інспекції зданіє оказалось попроще, но вполнє сєбє на рівні трьохзвьоздочного готеля, по оцінкам незалежних експертів. Плюс, до нього прімикає тоже поетіческій лісок з елегантними бунгало для отдихающих податківців. А за завєтной каліткой, закритой на ключік, скривається окремий частний, тобто податковий, пляж.
В цьому вєліколєпії розселився цвіт вітчизняної журналістики: творчі одиниці з п’яти регіональних гостелерадіо, двох газет зі словом «вечірній» у назві, а також, наприклад, помічниця кіровоградського губернатора. Тренінг обіцяв бути цікавим: під час ритуального знайомства по колу співробітниця газети, здається, «Сім’я і дім» сказала, шо з усіх питань демографії та репродуктивного здоров’я її особенно безпокоє той факт, шо «неповноцінні сім’ї народжують дітей, внаслідок чого вимирає Нація».
Подробнєє раскрить тєму удалось уже під час першої лекції. Після того, як тьотка з Інституту демографії дійсно непогано розказала шо к чему, про скорочення населення, депопуляцію, бессмисленность «рожать больше» і необхідність іміграції, представниця державної ТРК з нескореного Поділля поставила злободенне питання: «Ч’и правильно я зрозуміла, шч’о за 20 років портрет типового українця виглядатиме як вузькоокий негроїдний афромексиканець? Адже є ризик втратити етніч’ну складову Нації!». Впрочем, ожидать якогось іншого розвитку собитій могла тіки дуже неопитна людина. Чуть пожже відзначився ведущій модератор фасілітатор - глава якогось «прес-клубу», від якого за версту несло УРСРівською інтелігенцією: «Ось знаєте, колеги, у Франції Саркозі зараз трохи навів порядок - а так там же теж були суцільні негри, і неможливо було пройти по вулиці, вони чіпляються до тебе, хапають - і це теж Париж! І нам, звичайно, теж потрібно дбати про свою Націю, щоб не допускати до такого, що робиться у Франції, в Німеччині. Там, до речі, зараз ці питання теж активно обговорюють, і не на користь цих меншин». На жаль, ця перлина злетіла з його вуст, не дочекавшись якоїсь пари годин до прибуття директорки фонду, Нузгат Ехсан, яка мала вручати сертифікати всім учасникам тренінгу про те, що вони тепер навчені кваліфіковано розповідати про семимільярдне населення світу в усій його многогранності і красотє.
Помімо етого співець громадянського суспільства пространно висловився в том духе, шо «гомосексуалізм не треба перетворювати на шоу і рекламувати його». Того ж мнєнія були й галицько-волинські журналістки, які після лекції про «демографічний перехід» і особливості сучасного суспільства отримали завдання підготувати тіпа матеріал про планування сім’ї в нинішніх умовах. Вони постановили «заборонити рекламу гомосексуалізму, звичайно ж шлюби гомосексуальні заборонити» і взагалі всяческі карать «таких людей» (но, відімо, не анально), тому що вони хоча й беруть на виховання чужих кинутих дітей, але «від них підвищення народжуваності не дочекаєшся».
Но! При цьому! Наступним пунктом в їх програмі було ставлення до заборони абортів, як у Польщі, і воно внезапно оказалось різко негативним. «Це просто неприпустимо, щоб чоловіки якійсь сторонній жінці забороняли щось, втручалися в її особисте життя. Ну а от якби жінки чоловікам, наприклад, заборонили мати секс протягом року? От прив’язали там, і все?» Тут уж я не витримав і напомнив, шо вони, жінки, хвилину назад мені, чоловіку, забороняли імено шо мати секс. «Ну так от, вас же це обурює!», - не растерялісь майстрині слова. Тоїсть, западенсько-селянський консервативний побутовий фашизм у рамках відродження Нації це само собой, а усвідомлення власних репродуктивних прав, наданих богомерзкою Жидокомуною (і спрямованих, прямо скажем, не на підвищення народжуваності) - це само собой. Поговорили б вони при найяснішому цісарі Франці-Йосифі.
Ще одна пятімінутка ненависті відбулась на тему тютюнопаління: з подачі божевільного редактора столичної газети «Селянська правда» представники громадянського суспільства плідно обговорили разнообразні покарання для тих, хто курить.
Другим номером виступала тьотка, яка годин шість розказувала про підліткову сексуальність, ризики для здоров’я і способи контрацепції. Перемежая труд вєсєлієм у вигляді інтерактивних ігр тіпа «хто щитає шо таке-то твердження міф, хай стає направо, а хто думає шо правда - наліво». Цікавість подачі матеріалу засвідчує хоча б бєглий погляд на мій конспект за цей час:
По ідеї, внаслідок цього времяпрепровождєнія журналісти мали позбутися консервативних і просто дибільних міфів і навчитися нормально висвітлювати ці теми не хіхікая і не покриваясь пятнамі, нести сексуальну просвіту в молодіжні маси в удобоусвояємой формє і служити справі прогресу. Канєшно, тьотка розказала багато прогресивних вєщєй, виступала за сексуальну освіту і т.д. - но лейтмотивом цього шестигодинного ordeal стало твердження, шо всім хтивим підліткам за глаза хвате пєттінга, ласк і романтичних ухаживаній, а от сєкса їх надо отучать. Відповідно, і в головах, убельонних пероксидом водорода, отложилась іменно ця незамисловата мисль. «Виктория, конечно, очень интересно рассказывала. Ведь у нас уже давно есть передача, но мы там до сих пор всё время рассказывали о необходимости контрацепции. А теперь вот понятно, что неправильно делали: надо агитировать их за воздержание!», - підсумувала за ужином ітогі трудного дня главредша-радійщиця з Дніпропетровщини. Як сказали би інтернет-завісімі підростки, фейспалм.
Чудеса работи з молодьож’ю показала і наступна лекторша, яка розказувала про «клініки, дружні для молоді» і показувала, як молодь туди агітують ходити. На одному ролику, наприклад, рісованний віхрастий мальчуган в стилі заставки відеожурнала «Єралаш» заходе в разні кабінєти і непринуждьонно спілкується там з мордатими врачами, знятими в натурі. Інша клініка рекламує себе посредством вивіски на кірпічній стіні з ізображенієм якогось Капітошки. Як ці потужні образи та спецефекти мають переконати 15-літню вагітну жінку секс-бізнесу з невизначеним ВІЛ-статусом звернутися к спеціалістам - знає лише Даждьбог.
Тєм врємєнєм, гдє-то далєко внезапно підписали угоду про створення повноцінної зони вільної торгівлі в рамках СНГ. І писати екстрену статтю про це прийшлось не мені, що в умовах сдєльної праці скоріше мінус, чим плюс.
Но нєт худа без добра: мене зато поїли чілійським віном (кстаті, представниці соціальної журналістики постійно вимагали, шоб я їм наливав це вино з бутилки, яка в них перед носом стоїть; я-то, развращонний житель «великого мегаполюса»*, від такого давно отвик), подарили флешку (наконєц-то хоть хтось!) і по дороге назад провезли через трущоби Борщаговки.
*вираженіє, услишанноє від одної з лєкторш