бандера поведе нас замає гордо стяг
якщо хтось ще не читав - хороша обстоятельна стаття про те, як нацисти під прикриттям "Свободи" нападають на студентських активістів. і вот ще одна.
а вот тут - hot pics: фоточки нападавших поцреотів і партійних функціонерів.
лічно в мене от викликають недоумєніє негодующіє тєлєги з боку наци і співчуваючих по поводу того, шо ліві не ходять на акції під синьо-жовтим прапором і взагалі, як написав один правий публіцист, реагують на державний прапор "як бик на червону ганчірку" (при тому що неадекватну ярость при виді червоної ганчірки виявляє іменно цей автор і його однодумці якраз: наприклад, вони додумались її спалювати зачем-то біля студентів, які зібралися на акцію). По-перше, непонятно, чому ліві, тим паче анархісти, повинні обожать символ буржуазної держави, апарату примусу. Но я даже не про це.
Я от в юності, увлєкаясь націоналізмом, все одно іскреннє не розумів ніколи: навіщо таскати на мітинги державні прапори? Тобто, навіщо був синьо-жовтий флаг на націоналістичній демонстрації в СРСР, було понятно. Для того ж, для чого зараз які-небудь русини чи кримчанє свої удєльниє флагі принесуть на політичну акцію. Інше логічне прімєнєніє державного прапора - це коли ти находишся десь за кордоном, тіпа обозначить себе. Починаючи з кольорових трусів футболістів і закінчуючи азербайджанськими прапорами на Майдані в 2004 році. Ну вот прийшли азербайджанці, вирішили себе таким чином обозначить: мол, ми тут, ми теж з вами. Якщо людині принципово не впадлу себе асоціювати з державою (більшості не впадлу) - це зрозуміло.
А тут - яка цель? Ти стоїш на своїй богом даній землі, навколо брати-вкраїнці (presumably), синьо-жовта символіка украшає форму ментов, охраняющих мітинг, і табличку на вході в райвиконком. Стояти посеред цього всього з державним прапором в руках - це як риба в річці плавала би, а навколо неї ще акваріум, при тому що вода і внутрі, і снаружи акваріума однакова.
Якщо мітинг націоналістичний - є символіка відповідних організацій, і є загальна іменно чотко націоналістична символіка (червоно-чорний горизонтальний прапор в случаї України). А державна символіка якась лішня, уместна тіки в офіціозному контексті, аж ніяк не в протестному. От у мене на родінє державні прапори цепляли на будинки 24 серпня і в інші храмові свята, або там к приєзду Президента України.
Ну так я думав, будучи юнцом, в часи злочинного кучмізму, читаючи газети "За вільну Україну" і "Українське слово". Но мені здається, що тоді більшість людей би аналогічно поставилась до цього. Тіпа, ну да, ми живем у цій країні, но зачем же стулья ломать? А активне використання нацфлагів всякими протестуючими масами началось у 2000-х роках, і пов"язане було з помаранчевими (і пред-) подіями, чітко вписане в рамки націоналістичного протесту. Тоїсть, якщо раніше жовто-блакитний прапор був просто символом госаппарата, то зараз він став додатково удєлом правих. Для нормальної людини (не тіки лівого, а й обичного обивателя) ходити з ним по вулиці весьма странно - особливо якщо при цьому він одночасно намагається виражать протест проти комерціалізації освіти чи там проти поганої роботи горводоканала.
а вот тут - hot pics: фоточки нападавших поцреотів і партійних функціонерів.
лічно в мене от викликають недоумєніє негодующіє тєлєги з боку наци і співчуваючих по поводу того, шо ліві не ходять на акції під синьо-жовтим прапором і взагалі, як написав один правий публіцист, реагують на державний прапор "як бик на червону ганчірку" (при тому що неадекватну ярость при виді червоної ганчірки виявляє іменно цей автор і його однодумці якраз: наприклад, вони додумались її спалювати зачем-то біля студентів, які зібралися на акцію). По-перше, непонятно, чому ліві, тим паче анархісти, повинні обожать символ буржуазної держави, апарату примусу. Но я даже не про це.
Я от в юності, увлєкаясь націоналізмом, все одно іскреннє не розумів ніколи: навіщо таскати на мітинги державні прапори? Тобто, навіщо був синьо-жовтий флаг на націоналістичній демонстрації в СРСР, було понятно. Для того ж, для чого зараз які-небудь русини чи кримчанє свої удєльниє флагі принесуть на політичну акцію. Інше логічне прімєнєніє державного прапора - це коли ти находишся десь за кордоном, тіпа обозначить себе. Починаючи з кольорових трусів футболістів і закінчуючи азербайджанськими прапорами на Майдані в 2004 році. Ну вот прийшли азербайджанці, вирішили себе таким чином обозначить: мол, ми тут, ми теж з вами. Якщо людині принципово не впадлу себе асоціювати з державою (більшості не впадлу) - це зрозуміло.
А тут - яка цель? Ти стоїш на своїй богом даній землі, навколо брати-вкраїнці (presumably), синьо-жовта символіка украшає форму ментов, охраняющих мітинг, і табличку на вході в райвиконком. Стояти посеред цього всього з державним прапором в руках - це як риба в річці плавала би, а навколо неї ще акваріум, при тому що вода і внутрі, і снаружи акваріума однакова.
Якщо мітинг націоналістичний - є символіка відповідних організацій, і є загальна іменно чотко націоналістична символіка (червоно-чорний горизонтальний прапор в случаї України). А державна символіка якась лішня, уместна тіки в офіціозному контексті, аж ніяк не в протестному. От у мене на родінє державні прапори цепляли на будинки 24 серпня і в інші храмові свята, або там к приєзду Президента України.
Ну так я думав, будучи юнцом, в часи злочинного кучмізму, читаючи газети "За вільну Україну" і "Українське слово". Но мені здається, що тоді більшість людей би аналогічно поставилась до цього. Тіпа, ну да, ми живем у цій країні, но зачем же стулья ломать? А активне використання нацфлагів всякими протестуючими масами началось у 2000-х роках, і пов"язане було з помаранчевими (і пред-) подіями, чітко вписане в рамки націоналістичного протесту. Тоїсть, якщо раніше жовто-блакитний прапор був просто символом госаппарата, то зараз він став додатково удєлом правих. Для нормальної людини (не тіки лівого, а й обичного обивателя) ходити з ним по вулиці весьма странно - особливо якщо при цьому він одночасно намагається виражать протест проти комерціалізації освіти чи там проти поганої роботи горводоканала.