Привіт, синку!
Коли Поліна й Настя вчора дарували ще одну книгу, то вони сказали, що спочатку я маю її читати сам, а потім з тобою.
Можливо, коли ти виростеш, то захочеш прочитати цю книгу вже й без мене, - самостійно.
Це "Палімпсести" Василя Стутса з блискучим перекладом Марлени Рахліної. Як він сам писав: "В цій книзі мої болі й радощі, мрії й передуми, спогади й сніння, образки життя".
Якщо у тебе буде час й нагода, синку, прочитай колись Стусові щоденникові записи, - у них глибина щирості. Тобі не буде легко читати його поезію, але у нього ти не знайдеш ані натяку на фальш чи пошук зовнішньої краси...
Прочитай, синку, й це, - щоб подорослішати й прийняти у серце нові думки
Хто знає, можливо, колись ти захочеш перечитати й один з найдавніших палімпсестів - "Кодекс Єфрема"...
Обіймаю тебе, синку, міцно.
Добрих й світлих снів, моє Рідне Сонечко!
Сьогодні ми бачилися в 43 раз лише впродовж 45 хвилин, але й це теж щастя!..
Твій батько (якого ти не знаєш)