Про Справжнє
Сьогодні ми ще раз побували в Музеї Великої Вітчизняної війни.
Екскурсовод виглядав надто втомленим і більше розповідав про
битви, фронти та тоталітарні режими. Менше про ЛЮДЕЙ та ДОЛІ.
Люди та долі. Ось що нас більше цікавило.
Адже це і є Справжня Історія...
Стас, Леонід та Філіпп мали чимало запитань. Екскурсовод терпля-
че відповідав. Деякі запитання його дещо здивували, деякі дещо
роздратували. Почули цікаве: "канапний патріотизм" - щодо ідеї, ви-
словленої в щоденнику Семена Руднєва (на сам щоденник жодної
уваги екскурсовод не звернув!) . І хоч екскурсовод прихильно ста-
виться до УПА і приділив розповіді про неї близько10 хвилин
(цікаво те, що тепер екскурсоводи САМІ приділяють цій темі
належну увагу, хоч ми спеціально про це й не просили; ОТЖЕ,
в свідомості співробітників музею все ж відбуваються певні зміни),
і хоч він блискуче володів матеріалом, і хоч його іронія часом пере-
творювалася на сарказм (в чому він відверто зізнався), але...
Але в його словах так часто лунало "смерть", "трагедія", "втрати",
і знов "смерть", "смерть", що навіть Марія (а її думка
та сприйняття для мене завжди важливі), яка щойно поверну-
лася з олімпіади з української мови, влучно зауважила, що щось
не так.
Колективна світлина Матерів та Дружин. Близько 300 Жінок.
Не повернувся НІХТО... Інша світлина: Мати, яка втратила всіх
вісім синів. Поруч Мати, яка мала 15 Дітей: 10 синів та 5 дочок.
Всі повернулися живими. Пораненими, але живими.
Треба було бачити її ОЧІ та обличчя на світлині - світ та радість.
Невимовна радість.
І сьогодні, мандруючи Мережею, я відшукав щось Важливе та
Справжнє. Ось воно, Справжнє: ТУТ. Три сторінки тексту ІМЕН
МАТЕРІВ. Хоча здивували відомості на останній сторінці.
Зараз повернувся до школи. Завтра олімпіада з історії.
Олена Володимирівна відвозить Дітей. А потім їду перевіряти
роботи учнів інших шкіл. Цікаво, а чому стільки років поспіль
олімпіади з історії та правознавства (виняток - лише цей рік)
проводять у НЕДІЛЮ?
І чому районне керівництво ніяк не втямить, що НЕДІЛЯ -
особливий день для шкільних учителів? Особливо, якщо субота
теж робоча.
Чому я, і мої колеги купують зошити на олімпіади за ВЛАСНИЙ РАХУНОК?
Чому їдемо на олімпіаду і з олімпіади у неділю - ВИХІДНИЙ ДЕНЬ?
Чому їдемо на олімпіаду і з олімпіади за ВЛАСНИЙ РАХУНОК?
Чому цей день перевірок робіт держава НЕ ОПЛАЧУЄ ВЗАГАЛІ?
Чому частина учнів, їдучи на олімпіаду, заздалегідь знають правильні від-
повіді на всі запитання?
Чому значна частина колег не залишається перевіряти роботи, а просто їдуть додому?
Чому частина учнів навіть не беруть участі в районній олімпіаді, а одразу їдуть на місь-
ку і там за умов "сприяння батьків" посідають призові місця?
Завжди пригадую олімпіаду з правознавства.
Готувалися ретельно. Зустрічалися до уроків і після уроків. Зараз теж.
Доволі непогано опрацювали одну з найважливіших тем: "Система судів в Україні", -
розглядали її близько 1,5 годин на додаткових заняттях.
Василь Бабич (його не можна не поважати за наполегливість та працьовитість) тоді
отримав на міській олімпіаді "1" бал з "10" можливих за цю тему. І це не варто коментарів.
Олімпіади поступово перетворилися на бізнес.
Шкода. Адже Діти вірять і хочуть вірити у Справедливість.
Екскурсовод виглядав надто втомленим і більше розповідав про
битви, фронти та тоталітарні режими. Менше про ЛЮДЕЙ та ДОЛІ.
Люди та долі. Ось що нас більше цікавило.
Адже це і є Справжня Історія...
Стас, Леонід та Філіпп мали чимало запитань. Екскурсовод терпля-
че відповідав. Деякі запитання його дещо здивували, деякі дещо
роздратували. Почули цікаве: "канапний патріотизм" - щодо ідеї, ви-
словленої в щоденнику Семена Руднєва (на сам щоденник жодної
уваги екскурсовод не звернув!) . І хоч екскурсовод прихильно ста-
виться до УПА і приділив розповіді про неї близько10 хвилин
(цікаво те, що тепер екскурсоводи САМІ приділяють цій темі
належну увагу, хоч ми спеціально про це й не просили; ОТЖЕ,
в свідомості співробітників музею все ж відбуваються певні зміни),
і хоч він блискуче володів матеріалом, і хоч його іронія часом пере-
творювалася на сарказм (в чому він відверто зізнався), але...
Але в його словах так часто лунало "смерть", "трагедія", "втрати",
і знов "смерть", "смерть", що навіть Марія (а її думка
та сприйняття для мене завжди важливі), яка щойно поверну-
лася з олімпіади з української мови, влучно зауважила, що щось
не так.
Колективна світлина Матерів та Дружин. Близько 300 Жінок.
Не повернувся НІХТО... Інша світлина: Мати, яка втратила всіх
вісім синів. Поруч Мати, яка мала 15 Дітей: 10 синів та 5 дочок.
Всі повернулися живими. Пораненими, але живими.
Треба було бачити її ОЧІ та обличчя на світлині - світ та радість.
Невимовна радість.
І сьогодні, мандруючи Мережею, я відшукав щось Важливе та
Справжнє. Ось воно, Справжнє: ТУТ. Три сторінки тексту ІМЕН
МАТЕРІВ. Хоча здивували відомості на останній сторінці.
Зараз повернувся до школи. Завтра олімпіада з історії.
Олена Володимирівна відвозить Дітей. А потім їду перевіряти
роботи учнів інших шкіл. Цікаво, а чому стільки років поспіль
олімпіади з історії та правознавства (виняток - лише цей рік)
проводять у НЕДІЛЮ?
І чому районне керівництво ніяк не втямить, що НЕДІЛЯ -
особливий день для шкільних учителів? Особливо, якщо субота
теж робоча.
Чому я, і мої колеги купують зошити на олімпіади за ВЛАСНИЙ РАХУНОК?
Чому їдемо на олімпіаду і з олімпіади у неділю - ВИХІДНИЙ ДЕНЬ?
Чому їдемо на олімпіаду і з олімпіади за ВЛАСНИЙ РАХУНОК?
Чому цей день перевірок робіт держава НЕ ОПЛАЧУЄ ВЗАГАЛІ?
Чому частина учнів, їдучи на олімпіаду, заздалегідь знають правильні від-
повіді на всі запитання?
Чому значна частина колег не залишається перевіряти роботи, а просто їдуть додому?
Чому частина учнів навіть не беруть участі в районній олімпіаді, а одразу їдуть на місь-
ку і там за умов "сприяння батьків" посідають призові місця?
Завжди пригадую олімпіаду з правознавства.
Готувалися ретельно. Зустрічалися до уроків і після уроків. Зараз теж.
Доволі непогано опрацювали одну з найважливіших тем: "Система судів в Україні", -
розглядали її близько 1,5 годин на додаткових заняттях.
Василь Бабич (його не можна не поважати за наполегливість та працьовитість) тоді
отримав на міській олімпіаді "1" бал з "10" можливих за цю тему. І це не варто коментарів.
Олімпіади поступово перетворилися на бізнес.
Шкода. Адже Діти вірять і хочуть вірити у Справедливість.