Відшукав та дізнався
Не теревені правити, а справу, Маслов, робити
(це я себе підбадьорюю, бо трохи кепсько;
- Кепсько, кажеш? Ти ЩО, сказився? Поглянь на
світлину нижче та усміхнися! Життя ЧУДОВЕ! :)).
Завітав сьогодні до Державної науково-педагогічної бібліотеки
України ім. В.О.Сухомлинського (ось ТУТ), - неподалік станції
"Дорогожичі" (вул Максима Берлінського, 9).
Разовий читацький квиток коштує 1 грн., а постійний 6 грн.
Замовив драматичну поему Івана Драча "Дума про вчителя" (1977 року),
присвячену Василеві Олександровичу Сухомлинському.
У бібліотеці чекати прийшлося недовго і дуже зручно, що є ксерокс
(лише 40 коп. за одну сторінку). Мені відксерокопіювали всі 106 стор.
на 21 грн. 20 коп.
Твір є і у нас в бібліотеці, але фрагменти.
А Валерій Миколайович попросив відшукати повний варіант.
Повний варіант має 106 сторінок тексту.
Дійових осіб чимало (і це добре!): Автор, Вчитель, Мати Вчителя,
Дружина Вчителя, Мар'яна (вчителька, Дівчина-Казка, вона ж у
маренні Вчителя - Віра Сулима), Хор учителів, Хор учнів, Хор
відвідувачів, Вальтер Функе (він же в маренні Вчителя - геста-
півець Функе), Суханов, Мещерський, Бляха-Муха (так у І. Драча),
Дружина Бляхи-Мухи з сином, Шкільна прибиральниця Горпина
(Мати Ма'ряни), Макаренко, Сковорода, Песталоцці, Януш Корчак,
Лікар.
Події відбуваються у 10 картинах з Прологом та Епілогом.
Пролог.
I. Вчитель з Німецької Демократичної Республіки.
II. Кабінет Ученої Установи.
III. Зустріч з Бляхою-Мухою.
IV. Хліб і стаття Мещерського.
V. "Казка про любов" у шкільному театрі.
VI. Жива книга вражень відвідувачів Павлищанської школи.
VII. Психологічний семінар.
VIII. Вчитель у лікарні:
Мати з казкою
Дружина з хлібом
Мар'яна і Вальтер з любов'ю
Горпина з косою
Марення Вчителя
IX. Вересневий птах
X. Прощання.
Епілог, або Верховний Педагогічний Суд.
Зараз повернувся до школи і починаю читати.
Встиг зателефонувати Валерію Миколайовичу (він о16:00 сказав, що треба зібрати
на середу о15:00 всіх, хто хоче брати участь, - завтра маю оббігти чотири 9-их та два
10 класи. Валерій Миколайович подякував та сказав, що підшукав комедійний етюд
Марка Лукича Кропивницького (етюд на І дію) "По ревізії". Та дійових осіб дуже мало:
Василь Миронович (старшина), Севастьян Савватьєвич Скубко (писар),
Риндичка (стара баба), Герасим (її свідок), Пріська (солдатка), Сторож при розправі.
Діється у розправі. Текст лише на 23 сторінки.
Цей комедійний етюд на одну дію був написаний у листопаді 1882 в Єлисаветграді
протягом лише кількох днів. А вже на початку 1883 цензура дозволила п'єсу.
Але владу та володарюючих зрозуміти вкрай важко: 1885 року "По ревізії" заборонили
"по циничности содержания". У 1894 році цензор Воршев теж дав негативний відгук, а
за декілька місяців цензор Косович зробив інший висновок: "Вообще вся пьеса пере-
полнена мягким добродушным юмором и никаким образом не представляет собой
злой сатиры на деревенское начальство". П’єса користувалася незмінним успіхом у
глядачів.
Прем'єра відбулася в Харкові 27 лютого 1883 року у бенефіс Марка Лукича Кропивницького.
Він виконував роль старшини, Марія Заньковецька - Пріськи, а Микола Садовський - писаря.
Що ж, у середу починається 10-ий театральний сезон! УРА! =)
Встиг забігти до бухгалтерії (до Валентини Іванівни), а потім до Приватбанку.
Дізнався таке: виявляється, я геть неуважний, - гроші у мене банк відраховує
щомісяця (без моєї згоди) вже з лютого за програмою "Копилка" ("Скарбничка")
(цікаво те, що це протизаконно, оскільки є нав'язуванням послуг).
Працівниця банку, зазирнувши в свою базу даних, сказала, що вже 250 грн.
впродовж 8 місяців я "добровільно-примусово" передав на збереження
"Приватбанку" під 22,5 % річних. Ось так!
Підшуковуючи аргументи, співробітниця банку сказала, що я можу прямо
зараз піти і забарати ці кошти, але, мовляв, вони дбають про взаємови-
гідну співпрацю і створюють для клієнта своєрідний "НЗ" (недоторканий
запас) на "чорний день". Взагалі, думка слушна. Може хто і грав з ними
в такі "ігри"? Хоча обурило те, що з моєї зарплатні без моєї згоди банк
знімає щомісяця кошти. Гроші не забрав, - "НЗ", однаково, колись може
стати у пригоді (психологи вони гарні, хоч і нахаби теж).
(це я себе підбадьорюю, бо трохи кепсько;
- Кепсько, кажеш? Ти ЩО, сказився? Поглянь на
світлину нижче та усміхнися! Життя ЧУДОВЕ! :)).
Завітав сьогодні до Державної науково-педагогічної бібліотеки
України ім. В.О.Сухомлинського (ось ТУТ), - неподалік станції
"Дорогожичі" (вул Максима Берлінського, 9).
Разовий читацький квиток коштує 1 грн., а постійний 6 грн.
Замовив драматичну поему Івана Драча "Дума про вчителя" (1977 року),
присвячену Василеві Олександровичу Сухомлинському.
У бібліотеці чекати прийшлося недовго і дуже зручно, що є ксерокс
(лише 40 коп. за одну сторінку). Мені відксерокопіювали всі 106 стор.
на 21 грн. 20 коп.
Твір є і у нас в бібліотеці, але фрагменти.
А Валерій Миколайович попросив відшукати повний варіант.
Повний варіант має 106 сторінок тексту.
Дійових осіб чимало (і це добре!): Автор, Вчитель, Мати Вчителя,
Дружина Вчителя, Мар'яна (вчителька, Дівчина-Казка, вона ж у
маренні Вчителя - Віра Сулима), Хор учителів, Хор учнів, Хор
відвідувачів, Вальтер Функе (він же в маренні Вчителя - геста-
півець Функе), Суханов, Мещерський, Бляха-Муха (так у І. Драча),
Дружина Бляхи-Мухи з сином, Шкільна прибиральниця Горпина
(Мати Ма'ряни), Макаренко, Сковорода, Песталоцці, Януш Корчак,
Лікар.
Події відбуваються у 10 картинах з Прологом та Епілогом.
Пролог.
I. Вчитель з Німецької Демократичної Республіки.
II. Кабінет Ученої Установи.
III. Зустріч з Бляхою-Мухою.
IV. Хліб і стаття Мещерського.
V. "Казка про любов" у шкільному театрі.
VI. Жива книга вражень відвідувачів Павлищанської школи.
VII. Психологічний семінар.
VIII. Вчитель у лікарні:
Мати з казкою
Дружина з хлібом
Мар'яна і Вальтер з любов'ю
Горпина з косою
Марення Вчителя
IX. Вересневий птах
X. Прощання.
Епілог, або Верховний Педагогічний Суд.
Зараз повернувся до школи і починаю читати.
Встиг зателефонувати Валерію Миколайовичу (він о16:00 сказав, що треба зібрати
на середу о15:00 всіх, хто хоче брати участь, - завтра маю оббігти чотири 9-их та два
10 класи. Валерій Миколайович подякував та сказав, що підшукав комедійний етюд
Марка Лукича Кропивницького (етюд на І дію) "По ревізії". Та дійових осіб дуже мало:
Василь Миронович (старшина), Севастьян Савватьєвич Скубко (писар),
Риндичка (стара баба), Герасим (її свідок), Пріська (солдатка), Сторож при розправі.
Діється у розправі. Текст лише на 23 сторінки.
Цей комедійний етюд на одну дію був написаний у листопаді 1882 в Єлисаветграді
протягом лише кількох днів. А вже на початку 1883 цензура дозволила п'єсу.
Але владу та володарюючих зрозуміти вкрай важко: 1885 року "По ревізії" заборонили
"по циничности содержания". У 1894 році цензор Воршев теж дав негативний відгук, а
за декілька місяців цензор Косович зробив інший висновок: "Вообще вся пьеса пере-
полнена мягким добродушным юмором и никаким образом не представляет собой
злой сатиры на деревенское начальство". П’єса користувалася незмінним успіхом у
глядачів.
Прем'єра відбулася в Харкові 27 лютого 1883 року у бенефіс Марка Лукича Кропивницького.
Він виконував роль старшини, Марія Заньковецька - Пріськи, а Микола Садовський - писаря.
Що ж, у середу починається 10-ий театральний сезон! УРА! =)
Встиг забігти до бухгалтерії (до Валентини Іванівни), а потім до Приватбанку.
Дізнався таке: виявляється, я геть неуважний, - гроші у мене банк відраховує
щомісяця (без моєї згоди) вже з лютого за програмою "Копилка" ("Скарбничка")
(цікаво те, що це протизаконно, оскільки є нав'язуванням послуг).
Працівниця банку, зазирнувши в свою базу даних, сказала, що вже 250 грн.
впродовж 8 місяців я "добровільно-примусово" передав на збереження
"Приватбанку" під 22,5 % річних. Ось так!
Підшуковуючи аргументи, співробітниця банку сказала, що я можу прямо
зараз піти і забарати ці кошти, але, мовляв, вони дбають про взаємови-
гідну співпрацю і створюють для клієнта своєрідний "НЗ" (недоторканий
запас) на "чорний день". Взагалі, думка слушна. Може хто і грав з ними
в такі "ігри"? Хоча обурило те, що з моєї зарплатні без моєї згоди банк
знімає щомісяця кошти. Гроші не забрав, - "НЗ", однаково, колись може
стати у пригоді (психологи вони гарні, хоч і нахаби теж).