Тутешнє (вересневий вітер)
Людмила Степанівна Недашківська порадила прочитати
Даніїла Граніна ("Причуды моей памяти"), - а вона,
як відомо, нецікавого ніколи не порадить.
Найдобріша наша Лідія Миколаївна (бабуся Ліда) знов таємно завітала у гості (залишила ще дві пари
теплих в'язаних шкарпеток, - але тепер вже дитячих, - передам для Кості з Інною, - колись стануть у пригоді). Чому вона це зробила? Здогадуюся, відчуваю. Мовчу. Бо не на часі. І колись, можливо, теж
на мить ховатиму обличчя 1 вересня, побачивши маленьких першокласників, - як наша найдобріша бабуся Ліда...
Завітали Слава з Поліною, - я так радію за них! І мовчки з вдячністю промовляю: "Нехай у вас все буде добре". Чаю не пили (шкода!), але вирішили подарувати дві книги: "Отамана Орлика" Романа Коваля (ні, не про Пилипа Орлика, але про полковника Армії УНР Федора Артеменка та боротьбу у 1920-1922 роках проти більшовиків у нас на Київщині), а ще "Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок" - історичні есе Святослава Липовецького.
Полінка шукала підручник з давньогрецької та латини. Хотів поділитися, - бо були обидва, - але хтось забрав та, видно, вже назавжди... Вони завітали ледве на 10 хвилин, але принесли з собою душевне тепло та любов. А це найважливіше.
Оринка загубила і мій підручник, і всі мої конспекти за 11 клас. Прийдеться сідати і все починати з нуля.
Радий за Оринку, що вона показала такий високий результат, - справді вражає. Але тепер ніколи не буду ділитися своїми конспектами з учнями.
Марія попросила "Перевтілення" Франца Кафки. Почав шукати, - теж немає. Забрали і "Степового вовка" Гессе. Книги знов розбирають по домівках. Та я кажу собі: "Маслов, навчися радіти і таким речам. Адже люди знов починають жваво цікавитися літературою. Чудово! Навчися ставитися до певних проблем філософські чи з гумором".
Сьогодні маленьке свято: нарешті дали гарячу воду. Три тижні не було.
Тепер можна гарно мити посуд та прати.
І ще купатися. Гаряча вода! Ура! =)
Ольга Миколаївна запропонувала репетиторство. І з жовтня варто розпочинати.
Бо інакше доволі сутужно.
З жовтня розпочнемо з 11 класами додаткові безоплатні з історії (з 7 класу, - від
найдавніших часів), а потім змагатимемося на історичних турнірах.
Цього тижня побував в Ашані на Петрівці.
Коли розраховувався, то раптом зрозумів, що жінка-касир мене не чує.
Тричі звертався до неї. І лише з четвертого разу вона зреагувала (я нахилився до
неї і подивився в обличчя), але так нічого і не сказала, а лише показала рукою на
монітор, - скільки потрібно заплатити. Вона була глухою і німою.
Уявляєте, ЯК їй важко: працювати на касі в гіпермаркеті. ЩО всі мої "проблеми"
порівняно з її проблемами?! Сильна людина. Звернув увагу на чек в гіпермаркеті
Ашан. На звороті побачив, що їм потрібні працівники з повною та частковою зай-
нятістю. Останнє може стати у пригоді. Зазирнув до них на сайт і побачив щодо
вакансій ТАКЕ. Якщо буде сутужно (як минулого року, коли затримували зарплатню
на тиждень-два), то можна спробувати.
На спеціалізації домовилися з 11 класами завітати до молодшої школи: адже не-
забаром місяць правознавства (загадки, ребуси, "змійка", "абракадабра", - що ще?).
Одразу до Ніни Василівни.
Колега, яку поважаю, колега, яка займається медіапедагогікою, запропонувала своїй
спеціалізації знімати стрічку. Тема від учнів: "уявіть собі, що Гітлер переміг у ІІ Світовій"...
Мені запропонували долучитися. А я не хочу цієї нав'язаної теми. І знаю звідки у цієї теми
"ноги ростуть". Бридко.
Валентина Ігорівна якось ще минулого навчального року казала мені, що при виплаті коштів через банкомат можливі "цікаві несподіванки". Скажімо, бухгалтерія (Валентина Іванівна) видає
роздруківку з однією (більшою) сумою, а банкомат вказує меншу суму до видачі. Я не звертав на це жодної уваги. А вчора довелося.
В роздруківці вказано, що після всіх відрахувань (податків) мають заплатити 801 грн. Але банкомат "Приватбанку" вказав суму на зарплатній карточці у 763 грн. Питання: а де поділося ще 38 грн.? Для мене це теж гроші.
Приходив Слава Корнієнко і Надя Корнієенко:
Пили чай зі смачним печивом та спілкувалися. Слава розповідав про археологічні розкопки
стоянок первісних людей на Кіровоградщині (влітку він їздив з експедицією), а Надя розпові-
дала про літню біологічну практику.
Славко подарував І частину своєї книги (В.В.Корнієнко "Корпус графіті Софії Київської"), поділився успіхами у науковій дискусії з Петром Петровичем Толочко та його сином (так, їм бракує поваги та аргументів; проте не бракує емоцій), здивовано переказав "нову методу" ведення дискусії (робити вигляд, що не почув аргументів опонента, - брутально ігноруючи найважливішу частину його лінії аргументації), поділився думками щодо повернення з Брукліну останків Ярослава Мудрого, запро-
сив ще раз до себе у Софію Київську.
(Слава не лише кандидат історичних наук та провідний науковий співробітник Софії, але й чудовий екскурсовод!).
Арзу буде вихователькою в дитячому садочку! Ура! Я її дуже поважаю та люблю.
А ці останні новини особливо порадували. А ще вдалося познайомитися цього тижня з братом Арзу!
Забігала Діанка і Зорянка. У них все добре. Я їх обожнюю =) Зорянка вчиться і працює. Діанка там, де вона і мріяла бути.
Таня з Аліною заходили на чай. Танюшка вчитиметься на правника, а Алінка буде медиком.
Щирі та добрі Друзі, радий за Вас!
Григорій Павлович вже годує свого кумедного ручного горобчика. Поділився з ним запасами насіння.
Незабаром і сестрички-синички прилетять! Зиму обіцяють рано цього року.
Речі Ганни Володимирівни сказали винести з її кабінету (там вона працювала від самого початку).
Тепер там інша колега. Виносити речі близької тобі людини і складати їх у себе. Невесело від цього.
Тато Насті Друзенко запропонував вести в школі розмовні заняття з англійської мови (і це при його завантаженості!). Не просто цікаво, але грандіозно!
Можливо, наші заговорять англійською (ті, хто ще невпевнений) вільно.
Найближчі люди інколи роблять доволі дивовижні речі. І я чогось знов не розумію...
І чим ближче люди, тим спокійніше вони, буває, зневажають одне одного.
Прийшов додому, а Мама говорить: "Ти знаєш, ми з Татом вирішили віддати Гошу до живого куточку у поліклініці, - йому там буде добре"... Ми посварилися. Такого ніколи не траплялося раніше.
Птахи ніколи нікому не заважали. Прибирав у їхніх хатинках, давав їсти та міняв воду.
Коли я постарішаю, мене теж все дратуватиме? Тоді навіщо бути разом? Чи зможу я контролювати себе, чи зможу не робити боляче тим, кого люблю? (Але запитай у себе чесно: невже ти не робив чи не робиш боляче тим, кого любиш, Маслов?)
Сьогодні не було занять з англійської. Я поїхав і купив порошку та господарського мила.
Нехай це буде день прання та прибирання. Коли щось робиш руками, - це заспокоює.
Ми не поїхали за посібниками. І багато що відклали.
Телефон вимкнув. Бо якось від нього сьогодні особливо було неспокійно.
А о 6:30 стало спокійніше. Та без радості.
Вересневий вітер холодний. Тутешній вересневий вітер...
Привіт, пані Осінь. Ось і зустрілися знов...
Даніїла Граніна ("Причуды моей памяти"), - а вона,
як відомо, нецікавого ніколи не порадить.
Найдобріша наша Лідія Миколаївна (бабуся Ліда) знов таємно завітала у гості (залишила ще дві пари
теплих в'язаних шкарпеток, - але тепер вже дитячих, - передам для Кості з Інною, - колись стануть у пригоді). Чому вона це зробила? Здогадуюся, відчуваю. Мовчу. Бо не на часі. І колись, можливо, теж
на мить ховатиму обличчя 1 вересня, побачивши маленьких першокласників, - як наша найдобріша бабуся Ліда...
Завітали Слава з Поліною, - я так радію за них! І мовчки з вдячністю промовляю: "Нехай у вас все буде добре". Чаю не пили (шкода!), але вирішили подарувати дві книги: "Отамана Орлика" Романа Коваля (ні, не про Пилипа Орлика, але про полковника Армії УНР Федора Артеменка та боротьбу у 1920-1922 роках проти більшовиків у нас на Київщині), а ще "Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок" - історичні есе Святослава Липовецького.
Полінка шукала підручник з давньогрецької та латини. Хотів поділитися, - бо були обидва, - але хтось забрав та, видно, вже назавжди... Вони завітали ледве на 10 хвилин, але принесли з собою душевне тепло та любов. А це найважливіше.
Оринка загубила і мій підручник, і всі мої конспекти за 11 клас. Прийдеться сідати і все починати з нуля.
Радий за Оринку, що вона показала такий високий результат, - справді вражає. Але тепер ніколи не буду ділитися своїми конспектами з учнями.
Марія попросила "Перевтілення" Франца Кафки. Почав шукати, - теж немає. Забрали і "Степового вовка" Гессе. Книги знов розбирають по домівках. Та я кажу собі: "Маслов, навчися радіти і таким речам. Адже люди знов починають жваво цікавитися літературою. Чудово! Навчися ставитися до певних проблем філософські чи з гумором".
Сьогодні маленьке свято: нарешті дали гарячу воду. Три тижні не було.
Тепер можна гарно мити посуд та прати.
І ще купатися. Гаряча вода! Ура! =)
Ольга Миколаївна запропонувала репетиторство. І з жовтня варто розпочинати.
Бо інакше доволі сутужно.
З жовтня розпочнемо з 11 класами додаткові безоплатні з історії (з 7 класу, - від
найдавніших часів), а потім змагатимемося на історичних турнірах.
Цього тижня побував в Ашані на Петрівці.
Коли розраховувався, то раптом зрозумів, що жінка-касир мене не чує.
Тричі звертався до неї. І лише з четвертого разу вона зреагувала (я нахилився до
неї і подивився в обличчя), але так нічого і не сказала, а лише показала рукою на
монітор, - скільки потрібно заплатити. Вона була глухою і німою.
Уявляєте, ЯК їй важко: працювати на касі в гіпермаркеті. ЩО всі мої "проблеми"
порівняно з її проблемами?! Сильна людина. Звернув увагу на чек в гіпермаркеті
Ашан. На звороті побачив, що їм потрібні працівники з повною та частковою зай-
нятістю. Останнє може стати у пригоді. Зазирнув до них на сайт і побачив щодо
вакансій ТАКЕ. Якщо буде сутужно (як минулого року, коли затримували зарплатню
на тиждень-два), то можна спробувати.
На спеціалізації домовилися з 11 класами завітати до молодшої школи: адже не-
забаром місяць правознавства (загадки, ребуси, "змійка", "абракадабра", - що ще?).
Одразу до Ніни Василівни.
Колега, яку поважаю, колега, яка займається медіапедагогікою, запропонувала своїй
спеціалізації знімати стрічку. Тема від учнів: "уявіть собі, що Гітлер переміг у ІІ Світовій"...
Мені запропонували долучитися. А я не хочу цієї нав'язаної теми. І знаю звідки у цієї теми
"ноги ростуть". Бридко.
Валентина Ігорівна якось ще минулого навчального року казала мені, що при виплаті коштів через банкомат можливі "цікаві несподіванки". Скажімо, бухгалтерія (Валентина Іванівна) видає
роздруківку з однією (більшою) сумою, а банкомат вказує меншу суму до видачі. Я не звертав на це жодної уваги. А вчора довелося.
В роздруківці вказано, що після всіх відрахувань (податків) мають заплатити 801 грн. Але банкомат "Приватбанку" вказав суму на зарплатній карточці у 763 грн. Питання: а де поділося ще 38 грн.? Для мене це теж гроші.
Приходив Слава Корнієнко і Надя Корнієенко:
Пили чай зі смачним печивом та спілкувалися. Слава розповідав про археологічні розкопки
стоянок первісних людей на Кіровоградщині (влітку він їздив з експедицією), а Надя розпові-
дала про літню біологічну практику.
Славко подарував І частину своєї книги (В.В.Корнієнко "Корпус графіті Софії Київської"), поділився успіхами у науковій дискусії з Петром Петровичем Толочко та його сином (так, їм бракує поваги та аргументів; проте не бракує емоцій), здивовано переказав "нову методу" ведення дискусії (робити вигляд, що не почув аргументів опонента, - брутально ігноруючи найважливішу частину його лінії аргументації), поділився думками щодо повернення з Брукліну останків Ярослава Мудрого, запро-
сив ще раз до себе у Софію Київську.
(Слава не лише кандидат історичних наук та провідний науковий співробітник Софії, але й чудовий екскурсовод!).
Арзу буде вихователькою в дитячому садочку! Ура! Я її дуже поважаю та люблю.
А ці останні новини особливо порадували. А ще вдалося познайомитися цього тижня з братом Арзу!
Забігала Діанка і Зорянка. У них все добре. Я їх обожнюю =) Зорянка вчиться і працює. Діанка там, де вона і мріяла бути.
Таня з Аліною заходили на чай. Танюшка вчитиметься на правника, а Алінка буде медиком.
Щирі та добрі Друзі, радий за Вас!
Григорій Павлович вже годує свого кумедного ручного горобчика. Поділився з ним запасами насіння.
Незабаром і сестрички-синички прилетять! Зиму обіцяють рано цього року.
Речі Ганни Володимирівни сказали винести з її кабінету (там вона працювала від самого початку).
Тепер там інша колега. Виносити речі близької тобі людини і складати їх у себе. Невесело від цього.
Тато Насті Друзенко запропонував вести в школі розмовні заняття з англійської мови (і це при його завантаженості!). Не просто цікаво, але грандіозно!
Можливо, наші заговорять англійською (ті, хто ще невпевнений) вільно.
Найближчі люди інколи роблять доволі дивовижні речі. І я чогось знов не розумію...
І чим ближче люди, тим спокійніше вони, буває, зневажають одне одного.
Прийшов додому, а Мама говорить: "Ти знаєш, ми з Татом вирішили віддати Гошу до живого куточку у поліклініці, - йому там буде добре"... Ми посварилися. Такого ніколи не траплялося раніше.
Птахи ніколи нікому не заважали. Прибирав у їхніх хатинках, давав їсти та міняв воду.
Коли я постарішаю, мене теж все дратуватиме? Тоді навіщо бути разом? Чи зможу я контролювати себе, чи зможу не робити боляче тим, кого люблю? (Але запитай у себе чесно: невже ти не робив чи не робиш боляче тим, кого любиш, Маслов?)
Сьогодні не було занять з англійської. Я поїхав і купив порошку та господарського мила.
Нехай це буде день прання та прибирання. Коли щось робиш руками, - це заспокоює.
Ми не поїхали за посібниками. І багато що відклали.
Телефон вимкнув. Бо якось від нього сьогодні особливо було неспокійно.
А о 6:30 стало спокійніше. Та без радості.
Вересневий вітер холодний. Тутешній вересневий вітер...
Привіт, пані Осінь. Ось і зустрілися знов...