Москва... Звенят колокола...
Як я вже писала, з 23го по 26е жовтня ми були у Москві. Востаннє я там була років зо 15 тому. Сказати, що я мріяла там побувати ще раз - ні, якось ніколи такого потягу не відчувала, але коли видалася можливість та, головне, привід поїхати, вирішила не миритися з обставинами, які казали: "Ні, не їдь", та поїхала. Інколи варто потурати власній безвідповідальності та авантюризму.
В описах про Москву сучасну серед моїх знайомих, які туди їздили протягом останніх років, єдності немає. Хтось - в захопленні, але більшість тільки і знає, що критикує. Якщо чесно, і ми їхали із готовністю сприймати все через призму політичних обставин та популярних настроїв - негативно.
Натомість, приїхали і в захопленні провели декілька днів із друзями в прогулянках та "праздних" лінощах. Зовнішнє поверхневе враження, з яким ми і лишилися, було позитивним.
З москвичами ми не спілкувалися (я так і не подзвонила родичам). Жили у друзів з України, що там працюють. Вони не задоволені життям в Москві, але працюють за фахом і на цікавій перспективній роботі, тож готові миритися :)
Всіх жахів сміття, "озлобленного" метро та тотального контролю ми не відчули, може, просто пощастило. Єдине обмеження, з яким стикнулися, - на вокзалі не можна сидіти, навіть навпочіпки або на власних сумках. А ще всі люди в метро вишукуються по один бік ескалатора, що навіть трохи смішно і незвично для нас. І ще, звичайно, в Москві дорого. Більше, ніж вдвічі дорожчими є продукти харчування, а ціни за проїзд на порядок перевищують наші. Наприклад, метро - 22 рублі, що на наші гроші десь 7 грн.
Покажу я вам і фотографії. Були ми в найпопсовіших місцях, так що нічого оригінального ви не побачите. :)
Вид з вікна на місто.
Стандартна прогулянка центром, звичайно, почалася з Тверської, звідки ми потрапили до Червоной площі. І все ж таки східні нотки в архітектурі Кремля мені не близькі і чомусь не вражають. Собор Василя Блаженого (теж далеко не в західному стилі) та будівля ГУМа більше припали до душі.
Дуже патріотично-російський кадр :)
І до болі знайомий ракурс.
Вид з Олександрівського саду.
Саме тут знаходяться такі чудові абсолютно російські персонажі.
Русские сувениры на Арбаті і чоловік в телефонній буді.
Ввечері того ж дня були в Царіцино.
Їздили ми, власне, тому що гурт "Світер" запросили в клуб "Проект ОГИ" із виступом. Клуб знаходиться на Чистих прудах. Ось і вони:
А в останній день погуляли Воробйовими горами та Нескучним садом. Звідти відкриваютьяс ось такі види.
"Росія! Росія!", - так і хотілось кричати в цьому знову ж таки патріотичному місці :)
Здогадайтеся, що... Лужники. І гарний вид на місто.
В описах про Москву сучасну серед моїх знайомих, які туди їздили протягом останніх років, єдності немає. Хтось - в захопленні, але більшість тільки і знає, що критикує. Якщо чесно, і ми їхали із готовністю сприймати все через призму політичних обставин та популярних настроїв - негативно.
Натомість, приїхали і в захопленні провели декілька днів із друзями в прогулянках та "праздних" лінощах. Зовнішнє поверхневе враження, з яким ми і лишилися, було позитивним.
З москвичами ми не спілкувалися (я так і не подзвонила родичам). Жили у друзів з України, що там працюють. Вони не задоволені життям в Москві, але працюють за фахом і на цікавій перспективній роботі, тож готові миритися :)
Всіх жахів сміття, "озлобленного" метро та тотального контролю ми не відчули, може, просто пощастило. Єдине обмеження, з яким стикнулися, - на вокзалі не можна сидіти, навіть навпочіпки або на власних сумках. А ще всі люди в метро вишукуються по один бік ескалатора, що навіть трохи смішно і незвично для нас. І ще, звичайно, в Москві дорого. Більше, ніж вдвічі дорожчими є продукти харчування, а ціни за проїзд на порядок перевищують наші. Наприклад, метро - 22 рублі, що на наші гроші десь 7 грн.
Покажу я вам і фотографії. Були ми в найпопсовіших місцях, так що нічого оригінального ви не побачите. :)
Вид з вікна на місто.
Стандартна прогулянка центром, звичайно, почалася з Тверської, звідки ми потрапили до Червоной площі. І все ж таки східні нотки в архітектурі Кремля мені не близькі і чомусь не вражають. Собор Василя Блаженого (теж далеко не в західному стилі) та будівля ГУМа більше припали до душі.
Дуже патріотично-російський кадр :)
І до болі знайомий ракурс.
Вид з Олександрівського саду.
Саме тут знаходяться такі чудові абсолютно російські персонажі.
Русские сувениры на Арбаті і чоловік в телефонній буді.
Ввечері того ж дня були в Царіцино.
Їздили ми, власне, тому що гурт "Світер" запросили в клуб "Проект ОГИ" із виступом. Клуб знаходиться на Чистих прудах. Ось і вони:
А в останній день погуляли Воробйовими горами та Нескучним садом. Звідти відкриваютьяс ось такі види.
"Росія! Росія!", - так і хотілось кричати в цьому знову ж таки патріотичному місці :)
Здогадайтеся, що... Лужники. І гарний вид на місто.