Дітки, восени 2012 ми з вашим татом поїхали до Португалії... Минулорічна осінь щедро нагородила мене подорожньо-туристичними відкриттями. Серед них і шикарне місто Порту.
З Коїмбри на північ, до залізничного вокзалу Порту Кампанья ми приїхали на швидкісній електричці.
Мій колега вже був перед тим в Порту і трохи орієнтувався в місті, він посадив нас на метро, і ми зачаровано поїхали знайомитись із Атлантичним океаном до пляжу Матозіньйош. Очевидно, захоплення великою водою тут справа звичайна, ось ці, наприклад, люди явно не байдужі до океану, саме до нього вони звертаються і простягають свої зелені, спечені португальським сонцем, руки.
Океан у місті бруднуватий, вода холодна - купання вийшло дивним, але всі атрибути шаблонної Португалії нашої уяви були пристуні на пляжі: гарні загорілі хлопці люди, кожен другий із футбольним м"ячем. Також тут розташувалась ціла колонія чайок, які, згідно з вікіпедією, зовсім не чайки а мартини.
Накупавшись,ми попрямували від Матозійньйош, вздовж спочатку океану, а потім ріки Дору, що впадає в океан. Традиційна любов Португалії - кераміка одразу виявляє себе в фасадах будинків, обкладених керамічною плиткою. Тут вона всюди, різних кольорів і розмірів, з найрізноманітнішими малюнками і мотивами.
Плиткою викладені цілі фрески, і навіть зал одного з вокзалів міста прикрашено картинами з керамічної "мозаїки".
Йдучи набережною ми потроху прямували до центру. І чим далі ми йшли, тим сильніше місто змінювало своє обличчя. Спочатку були великі відкриті простори - маяки, човни і рибалки з правого боку від нас і не дуже виразні, часто-густо розвалені, покинуті будинки по ліву руку. І пальми, пальми попереду.
Потім почали з"являтись невеликі кав"ярні (правда, симпатично?) і церкви.
А згодом задзеленчав екскурсійний трамвайчик.
Португальці - дуже релігійні. На багатьох будинках, особливо в маленьких містах, - ікони.
І ось ми вже майже в центрі.
А про центр Порту розповім наступного разу...
P.S. Виявилось, що Матозіньйош - то окреме місто-сусід Порту. Ото прогулялись :)