Португалія за бортом
Португалія була наступним після Словаччини місцем відрядження. Так далеко на захід я була вперше. Весь політ з паризького Шарль де Голю до Лісабона мене переслідувало відчуття примарності (навіть присутності, за Прохаськом) всього, що відбувається, ніби я потрапила до тіла іншої людини, а разом з тим до інших життєвих обставин...
(Париж за бортом. AirFrance декілька хвилин кружив нас над Парижем, різними боками розвертаючись до Ейфелевої вежі. Ось і вона там, разом з садами Тюїльрі, Триумфальною аркою і шматком Булонського лісу, трошки не вліз до кадру Лувр...)
...інших ландшафтів під крилом літака, інших хмар, гір і далеких, майже прозорих з висоти у 10000м, і тому міфічних, островів, загублених в Атлантичному океані...
Зверніть увагу на цього казкового персонажа, що розкинувши свої пухнасті білі лапи-руки вітає нас у Португалії!
Приземлення в аеропорту після стрімкого занурення між пагорбами Лісабону лише додало фантастичності. На аеродромі шалено пахло літом (у вересні), і півднем, і чомусь Ізраілем. Ми швидко піймали таксі (на велику компанію ціна виходила майже та сама, що і за поїзд) і вирушили на північ до університетської Коімбри, пролітаючи повз океанські пляжі; зарослі пальмами та екзотичними квітами пагорби; будинки, облицьовані керамічною емальованою плиткою, інколи покинуті, навіть частково розвалені; залізнодорожні станції і іншу інфраструктуру поки що невідомої нам країни.
Коли вже стемніло, ми дістались Коімбри.
(Париж за бортом. AirFrance декілька хвилин кружив нас над Парижем, різними боками розвертаючись до Ейфелевої вежі. Ось і вона там, разом з садами Тюїльрі, Триумфальною аркою і шматком Булонського лісу, трошки не вліз до кадру Лувр...)
...інших ландшафтів під крилом літака, інших хмар, гір і далеких, майже прозорих з висоти у 10000м, і тому міфічних, островів, загублених в Атлантичному океані...
Зверніть увагу на цього казкового персонажа, що розкинувши свої пухнасті білі лапи-руки вітає нас у Португалії!
Приземлення в аеропорту після стрімкого занурення між пагорбами Лісабону лише додало фантастичності. На аеродромі шалено пахло літом (у вересні), і півднем, і чомусь Ізраілем. Ми швидко піймали таксі (на велику компанію ціна виходила майже та сама, що і за поїзд) і вирушили на північ до університетської Коімбри, пролітаючи повз океанські пляжі; зарослі пальмами та екзотичними квітами пагорби; будинки, облицьовані керамічною емальованою плиткою, інколи покинуті, навіть частково розвалені; залізнодорожні станції і іншу інфраструктуру поки що невідомої нам країни.
Коли вже стемніло, ми дістались Коімбри.
